КОМЕНТАТОР

НД07232017

rssfacebook_iconvkontaktetwitter-icon
Всі блоги Відлуння чемпіонату Європи

Відлуння чемпіонату Європи

pavlenko-zbirnaПо завершені чемпіонату Європи пройшло більше тижня. Фахівці та уболівальники уже встигли посмакувати подробицями цього турніру і перемкнутися на інші змагання. Тим не менш, у своєму блозі мені б хотілося повернутися до теми виступу збірної України в Хорватії.

На чемпіонат Європи ми їхали із бажанням показати гідну гру проти іспанців і, взагалі, якомога далі пройти на цьому турнірі. Склад підібрався той що треба. Одна четвірка із наймобільнішої команди України - харківського «Локомотива». Ще один квартет, той що із львівської «Енергії», довгий час грає одним складом, має дуже добре порозуміння на паркеті. Склад збірної вселяв віру в, насамперед, гідну гру. Але не все так сталося, як бажалося…

Попри наше величезне бажання дати бій іспанцям, ми цей матч повністю провалили. Можливо, варто було більше зосередитися на обороні, показати «закриту» гру. Нам, щиро кажучи, важко з командою Іспанії грати на зустрічних курсах. А ми намагалися бути активними, пресингувати. Користі від цього було не багато. Якби грали від оборони, то мали б можливість один-одного страхувати й іспанцям було би важче вражати наші ворота. При такій тактиці, завжди є шанс спіймати суперника на контратаці.
Запевняю, мандражу перед і під час гри із чинними чемпіонами у нас не було. Ми ж на той момент уже забезпечили собі вихід в чвертьфінал. Але пропущені голи нас засмутили. Тим більше, що в нас нічого не виходило із того, що ми планували перед грою.

Дуже прикро, що нам не вдалося добитися позитивного результату у грі із європейським середняком, тобто командою Хорватії. Під час матчу по обличчях суперників було помітно, що у них сил практично не залишилося. Потрібно було дотиснути хорватів в основний час. Але нам цього зробити не вдалося. Чому так сталося, я не знаю. Члени збірної України прагнули повернути позиції нашої країни у Європі. Раніше ніколи команди-середняки не перешкоджали нашому шляхові до нагород якихось змагань. Завжди такі команди ми проходили. Таке ж завдання було і на гру із хорватами. Те, що нас зупинила не найсильніша команда турніру, робить нашу невдачу удвічі прикрішою. Ми детально розібрали гру хорватів, вивчили їхні комбінації, але скористатися своїми знаннями не змогли.

Щось схоже ми пережили на попередньому чемпіонаті Європи в Угорщині. Тоді програли в чвертьфіналі азербайджанцям. Причому також в серії пенальті. Тоді у нас була одна четвірка з «Тайму», а інша зібрана з різних клубів. Цього разу збірна була сформована з квартетів двох клубів – «Енергії» та «Локомотиву». Тому у плані зіграності наша команда в Хорватії була кращому становищі чим два роки тому в Угорщині.

Тож, два поспіль чемпіонати Європи для мене особисто мають гіркий присмак. Не перемога, а участь – це гасло,вважаю, не може бути девізом збірної України.
Футзал на місці не стоїть, усі команди удосконалюються. І завдання гравців та наставників збірної України встигнути за цим прогресом. Бачимо, що учасники чемпіонату Європи показують нові комбінації, стратегічні ходи. Треба йти в крок із прогресом. І, що є дуже важливою складовою успіху, нам частіше потрібно зустрічатися із провідними командами світу, проводити з ними спаринги, збори. Але це не можливо без хорошого фінансування збірної.       

В Іспанії є ціла система існування футзальної збірної. У Хорватії склад цієї збірної був оновленим. Тому ми сподівалися, що чинні чемпіони Європи будуть не так впевнено виглядати на майданчику, як до того. Але ми помилилися. На озброєнні у іспанців були цікаві комбінації, вдалі варіанти розіграшів стандартів. Відразу помітно, що у них серйозний підхід до справи. В Іспанії підхід до футзалу, такий же, як і у великому футболі. Та ж ситуація і в росіян. Там лікарі збірної Росії по футболу перейшли працювати у національну футзальну команду. А в Україні міні-футбол, як і раніше, є молодшим братом футболу. Так було в усі часи.

До речі, іспанці мене вразили не лише грою. Відразу після їхнього першого матчу на чемпіонаті Європи, помітив їх у барі нашого готелю. Вони весело спілкувалися, попиваючи пиво. Ну, думаю, у хлопців сьогодні свято, вони здобули першу перемогу на турнірі, попереду кілька днів вихідних, є час відпочити. Пройшов деякий час, прийшла пора обіду. Аби їжа краще засвоювалася іспанці вирішили запити її вином. Причому в бокалах не було якихось символічних 50-ти грам, а значно більше. Найбільше я здивувався, коли іспанці в той же день поїхали на… тренування. І це після пива та вина. Для мене, як для людини із нашим вихованням, це виглядало, м’яко кажучи, трішки дивно. Але головне, що пиво та вино іспанцям не шкодить бути найкращими у Європі. Вочевидь, потрібно робити усе з головою, тільки тоді прийде успіх.