«Ймовірно, самий юний німецький картингист живе в Нидераусеме. Його звуть Міхаель Шумахер, і йому чотири роки. Маленький гонщик вже близько чотирьох тижнів разом зі своїм батьком полягає в картинг-клубі “Гоночні друзі Графа Берге фон Трипса”.
Максимальна швидкість його саморобного карта – 45 км/год. Він побудований з деталей педальній машинки, і на ньому встановлений двигун від мопеда…» – так писали німецькі газети про майбутнє семикратном чемпіона світу в 1973 році.
Зараз здається дивним, що у всіх працях, масштабних або цілком скромних, присвячених його біографії, дослідники вважали своїм обов’язком підкреслити, що в юності ніхто не помічав у Михаэле ознак майбутнього генія. В юності він був дуже хорошим, але не видатним гонщиком. По-справжньому його потенціал розкрився тільки по ходу кар’єри, коли він вже дечого досяг в автоспорті.
Той саморобний карт маленькому Міхаелю батьки подарували на чотириріччя, але дійсно можна сказати, що він одразу з головою поринув у цей спорт – це сталося дещо пізніше, коли стало зрозуміло, що з нього навряд чи вийде крутий футболіст.
Зате коли Шумахер визначився з вибором якщо не життєвого шляху, то принаймні улюбленого заняття, витягнути його з картодрому стало проблематично. Наприклад, у дощову погоду, коли більшість однолітків сиділи вдома, він продовжував наполегливо нарізати кола, а крім того зайнявся кінним спортом, щоб удосконалювати почуття рівноваги і вдосконалювати координацію рухів.
Однак остаточне рішення стати професійним гонщиком було прийнято Міхаелем лише в 1990-му – приблизно за півтора року до його історичного дебюту у Формулі 1 – коли він почав виступати за заводську команду Mercedes в гонках спортпрототипів нині не існуючої категорії Group C.
Ще до цього, восени 1988 року, відбулася зустріч тоді ще зовсім молодого Шумахера з Віллі Вебером, який потім протягом довгих років залишався його менеджером і іншому. Деякі вважають, що саме спілкуючись і співпрацюючи з Вебером, Міхаель виробив в собі якість, яке можна назвати лояльністю по відношенню до ділового партнера або просто вірністю близьким людям. Можливо тому за свою кар’єру у Формулі-1 Міхаель виступав тільки за три команди в кожній провів за кілька років. Хіба що дебютна гонка за Jordan не вписується в це правило, але то окрема історія.
«Думаю, саме тому Міхаель пішов далі за всіх нас, – згадував Міка Сало, якого не раз вдавалося випереджати Шумахера в молодіжних формулах. – Він довго залишався в командах і на самих ранніх стадіях кар’єри в Ф1 отримав можливість боротися за перемоги, впевненість у собі постійно зростала, і в результаті він ставав краще як гонщик».
Роки потому, будучи вже прославленим чемпіоном, як би в пам’ять про ранніх етапах кар’єри Міхаель сказав: «Я завжди кажу собі, що десь є хтось набагато талановитіші за мене, ось тільки у нього ніколи не було можливості себе проявити. Але я знаю, що одного разу це станеться, це неминуче, але я до цього готовий».
У шахах є гросмейстери, а в автоспорті до цього звання можна прирівняти володіють суперлицензией FIA. У свій час Шумахер сказав: «Я бачу дві області, які схожі в Ф1 та шахах: тактика і обгони. В обох випадках потрібно передбачити поведінку суперника і застати його зненацька. Втім, я не сильний в шахах, на відміну від Росса Брауна – він справжній майстер. Його дуже складно обіграти».
Міхаелю, як і раніше належать два рекорди Формули 1, які складно побити – 91 перемога в Гран-Прі і сім титулів. Тобто за свою кар’єру ця людина просто купався в призовому шампанському, але найдивовижніше, що при цьому він терпіти не міг шипучий напій чемпіонів і одного разу зізнався: «Взагалі-то я ненавиджу шампанське. Іноді я п’ю його на подіумі, але лише тому, що я такий щасливий, що цього не помічаю. Після гонки немає нічого гірше шампанського…»
А ще Міхаель вірив у те, що якщо знайти четирехлістний конюшина, це принесе удачу: «Коли я гуляю по полю, я завжди шукаю такий конюшина. Найчастіше, якщо мені вдається знайти, я непогано виступаю в наступному Гран При. Так було і перед тим, як я виграв дві останні гонки 2000 року, завдяки чому мені дістався титул, а Ferrari – Кубок конструкторів. Втім, успіх не приходить сама по собі. Для цього треба працювати».
3 січня Міхаелю Шумахеру виповнилося 50 років. І краще всього зараз згадати слова Росса Брауна, сказані два роки тому: «Ми всі сподіваємося і молимося, що одного разу він поправиться…»
