Ветеран італійської гоночної журналістики Лео Турини, розмірковуючи про кадрові зміни у Ferrari, вважає, що ситуація в команді непроста, і про неї не можна судити однозначно…
Перш за все я хочу сказати, що в цій ситуації програли всі. Якщо всього за кілька тижнів до початку нового чемпіонату в Скудерії змінюється керівник, це не нормально. Хоча розумію, що це було неминуче, і причини коротко поясню. Але ті, хто командує парадом в Маранелло, могли і повинні були самі все пояснити ще в кінці минулого сезону. Вже тоді стало зрозуміло, що зберегти колишнє керівництво команди не вдасться ні за яких умов.
Нагадаю, що менше ніж за п’ять років керівник Скудерії змінився в четвертий раз. Навесні 2014-го на чолі команди ще був Стефано Доменікалі. Потім раптово з’явився Марко Маттиаччи. А його змінив Мауріціо Аррівабене, який, хоча і допускав якісь помилки, все-таки пристрасно любив Ferrari і Формулу 1. Тепер же його місце зайняв Маттіа Бинотто…
Дозволю собі нагадати і те, що Жан Тодт керував командою 14 років – з 1993-го по 2007-й. Так, у підсумку він домігся перемог, але, хоча йому дали можливість працювати, все одно знадобилося кілька років, перш ніж Міхаель Шумахер почав вигравати чемпіонати.
І все-таки добре, що все закінчилося призначенням Бинотто. Я дуже давно знаю Аррівабене і щиро його підтримував – навіть тоді, коли всі інші ополчилися проти нього. Мені подобався його ентузіазм, проте готовий погодитися, що примиритися з його диктаторськими нахилами і прагненням до єдиноначальності було важко.
Але, як не парадоксально, я вважаю, що зміщення з посади керівника команди він сприйняв із полегшенням. Всіх тих, хто був з ним хоча б трохи не згоден, він вважав ворогами. І мені ніколи не зрозуміти, яким чином він, ніколи не мав відношення до техніки, примудрився посваритися з інженером Бинотто.
Хочу прояснити ситуацію до кінця. Чемпіонат 2018 року Аррівабене і Бинотто програли разом. Причому ще й разом з Феттелем. Вони всі були в одному човні. А ігри з пошуку винних мені не цікаві. Це просто одна з хвороб Ferrari.
І все-таки давайте не будемо вважати, що ситуація, що склалася (зміщення Аррівабене і призначення на його місце Бинотто, якому доведеться поєднувати дві посади) – лише виконання заповітів Серджіо Маркіонне. Зовсім ні: рішення приймалося Джоном Елканном і П’єро Феррарі. Амінь.
І ще одна деталь, пов’язана з Бинотто. Його я теж дуже давно знаю. Це людина, на 100% відданий Ferrari. У нього добрий характер, але при цьому він дуже амбітний. Що ж, дорогий Маттіа, ти хотів керувати Ferrari? Тобі і карти в руки, але доведеться натиснути, а то перемоги завжди дістаються Льюїсу Хемілтону.
