Після кваліфікації у Шанхаї Макс Ферстаппен був в люті, оскільки вважав, що кілька його суперників порушили неписане правило Формули 1 і випередили його, хоча він готувався до вирішальної спроби у фінальній сесії. За словами гонщика Red Bull Racing, в той момент він намагався дотримуватися цього правила і не обганяв інших, але інші його обганяли, і в підсумку він не встиг вчасно почати швидке коло.
Не всі гонщики і не всі експерти були готові з ним погодитися, зокрема, Льюїс Хемілтон в соціальних мережах дав зрозуміти, що такого правила немає.
Британський журналіст Уїлл Бакстон також переконаний, що у Формулі 1 немає місця етикету і джентльменським манерам.
Є в автоспорті місце ввічливим манер та етикету? Повинна бути гармонія між гонщиками, чи повинні вони ладити один з одним? Треба вводити якісь обмеження того, що гонщикові дозволено?…
Мова не йде про те, щоб врізатися в іншу машину, виїжджати за межі траси, зміщуватися в зоні гальмування або порушувати безліч інших стандартних норм, передбачених правилами. Це інша тема.
Ми ж говоримо виключно про моральну сторону справи. Про домовленості, зобов’язання, про взаєморозуміння, скріпленому рукостисканням.
Як багато в історії спорту було прикладів того, що все це порушувалося і порушується. Згадаймо Проста і Арну, Вільнева і Піроні, Сенну і Проста, Алонсо і Хемілтона, Феттеля і Веббера, Хемілтона і Росберга.
У Малайзії в 2013 році стався неоднозначний випадок, який увійшов в історію як Multi 21: Феттель чекав, поки Веббер перемкне двигун в режим зниженої потужності, і тільки тоді випередив напарника по Red Bull Racing.
Справа не в сумнівній моральній стороні дій Феттеля: він тоді побачив можливість і пішов в атаку. Так, він порушив своє слово. Проігнорував те, що вважається нормою етикету. До нього таке бувало стільки разів, що й не злічити, і не менше таких випадків станеться в майбутньому. Адже якщо етикет і ввічливі манери змушують тебе зняти ногу з газу хоча б на мить, ти програв.
Всім великим чемпіонам властива якість, яке я для себе визначаю як свого роду стервозність. По-моєму, це здатність ніколи не дозволяти своїй правій нозі здригнутися. Робити те, що не ризикнули інші, причому робити без будь-яких коливань або докорів сумління. Скористатися будь-якою можливістю відіграти позицію, хоч реальною, хоч чисто теоретичною.
Тому що, як одного разу сказав Айртон Сенна: «Якщо ти не використовуєш нагодою, значить, ти більше не гонщик».
