Князівство Монако – одне з найдивовижніших місць на планеті. Воно займає всього два квадратних кілометри і своїми розмірами виділяється навіть на тлі інших карликових держав. Досить сказати, що інше місто-держава, в якому проходять гонки Формули 1 – Сінгапур, – за площею перевершує Монако… 320 разів! Менше тільки Ватикан, але можна відносити його до держав – питання спірне.
Тим не менше, і на цих двох квадратних кілометрів, затиснутих між горами і морем, розмістилися цілих чотири (!) міста, з найвищою щільністю населення на планеті. Щоправда, поділ на міста тут досить умовно – в більшості випадків зрозуміти, де закінчився один «місто» і почався інший, неможливо, мова йде скоріше про мікрорайонах.
Найвідоміший з них – Монте-Карло, де розташовується знаменитий на весь світ казино. Формально він вважається найбільш привабливим для життя в князівстві, хоча не може змагатися в цьому відношенні зі «столицею» країни – Монако-віллем. Однак придбати тут житло неможливо – там розташовується історична резиденція монарха. Два інших райони – портовий Ла-Кондамін і промисловий Фонв’єй – не такі престижні, хоча у випадку Монако подібні визначення досить умовні.
Незважаючи на скромні розміри, Монако – країна з багатою історією. Вісімсот років тому, в 1215 році, гібеліни (політичний рух Італії, підтримувало імператора Священної Римської імперії) заснували тут колонію і побудували фортецю. Так почалася історія міста Монако – історія однойменного держави почалася трохи пізніше, в 1297 році, завдяки головним супротивникам гібелінів – гвельфам. До того моменту вони зазнали поразки в Генуї і були змушені тікати з міста.
Один з них, Франческо Грімальді, представник однієї з найбільш знатних сімей Генуезької республіки, вирішив влаштуватися в фортеці Монако, відбивши її у гібелінів. Взяти її штурмом він не міг, так що пішов на хитрість. Згідно з легендою, 8 січня 1297 року Грімальді і його прихильники, переодягнені монахами, постукали у ворота фортеці. А коли двері відкрилися, вихопили мечі і перебили охорону. Ця подія знайшла своє відображення на гербі Монако, на якому геральдичний щит сім’ї Грімальді тримають два ченця з мечами.
Одночасно з історією держави Монако почалася та історія монархічної династії Грімальді, найстарішою з нині правлячих. Щоправда, свою владу в Монако вони втрачали неодноразово і протягом більшої частини історії країна жила під протекторатом когось із сусідів – Італії, Франції, Іспанії або Сардинського королівства, а з 1789 по 1814-й входила до складу Франції. У якісь моменти розміри Монако значно збільшувалися – під владою сім’ї Грімальді виявлялися сусідні міста Ментон і Рокебрюн.
А чому, власне, Монако? Однозначної відповіді на це питання немає. За найбільш поширеною версією, у шостому столітті до нашої ери в цих краях існувала грецька колонія Monoïkos – від грецьких слів monos (один) і oikos (будинок). Легенда пов’язує цю назву з Гераклом – нібито після завершення своїх подвигів він жив тут один, як відлюдник, а місцеві поселенці йому поклонялися. Так чи інакше, назва Monoecus (в латинській транскрипції) набагато старше самого князівства, а вперше згадується ще в «Енеїді» Вергілія в першому столітті до нашої ери, а пізніше в історичних працях у Плінія Старшого і Тацита.
Життя князівства Монако (князівський титул династія Грімальді отримала в 1659 році) радикально змінилася в 1860-х. Тоді, внаслідок австро-італо-французької війни 1859 року, Франція анексувала у Італії Савойю разом з Ніццою і була не проти збільшити територію за рахунок сусіднього Монако. В хід, однак, пішли не гармати, а дипломатія і золото – князь Монако Карл III і французький імператор Наполеон III уклали договір, згідно з яким Ментон і Рокебрюн відходили Франції, Монако а натомість отримувала 4 мільйона франків (за мірками того часу – величезні гроші) і офіційне визнання незалежності.
Територія Монако зменшилася у 20 разів, приблизно до своїх нинішніх розмірів, але Карл III використав отримані гроші з розумом. У 1865 році він відкрив у місті казино – те саме, що в результаті принесе країні всесвітню славу і багатство. Через рік район навколо казино в честь Карла III був названий Монте-Карло, що перекладається як «гора Карла».
У перші роки казино не користувалося великим успіхом через важкодоступність Монако, але потім князівство проклали залізницю, і ситуація почала стрімко змінюватися. Казино користувалася таким успіхом у багатіїв усього світу, що вже в 1869-му в країні скасували прибутковий податок з жителів, завдяки чому князівство стало ще привабливішим для заможних людей.
Звичайно, і після цього життя в Монако далеко не завжди було безхмарним. У 1910-му сталася монегасская революція, результатом якої, однак, не стало падіння Грімальді, а поява конституції, що обмежує їх права. По ходу Першої світової війни Франція нав’язала країні свій протекторат. Під час Другої світової територію Монако окупували спочатку італійські, а потім німецькі війська.
У 1949 році в історії Монако відбулася знакова подія – на трон зійшов Реньє III. Втім, історія могла піти зовсім іншим сценарієм. Справа в тому, що правив князівством у першій половині XX століття Луї II не мав законорожденных дітей. Його єдиною дитиною була дівчинка Шарлотта, яка народилася від позашлюбного зв’язку зі співачкою кабаре, коли Луї служив в Іноземному легіоні. Це ставило під загрозу майбутнє всього князівства – влада могла перейти до німецької гілки родини Грімальді, що призвело б до окупації країни Францією.
Щоб уникнути цього, в 1919 році Луї II офіційно визнав Шарлотту своєю дочкою. Через рік вона вийшла заміж за французького графа П’єра де Полиньяка, після чого той отримав титул князя Грімальді. Це, однак, не робило його престолонаслідником – трон мала успадкувати Шарлотта. Але ще в 1944 році вона заздалегідь відреклася від нього на користь свого сина Реньє (той у цей час воював з гітлерівською Німеччиною, так як був переконаним антифашистом).
Так правителем Монако виявився молодий 26-річний князь, чиє ім’я сьогодні відомо всім шанувальникам Формули 1. У 1956 році він переплюнув свого діда – той тільки закохався в незнатную дівчину, але так і не зробив їй пропозицію, знаючи, що шлюб не буде схвалений. А ось Реньє III одружився на американській кіноактрисі і однією з найкрасивіших жінок свого часу – Грейс Келлі. Ця практично казкова історія зробила князівство Монако ще відомішим і привабливіше. Так що коли в 1982 році княгиня Грейс загинула в автокатастрофі, за її похоронами по всьому світу спостерігали понад 100 мільйонів осіб.
Реньє III щиро любив автоспорт і завжди особисто вручав призи переможцям перегонів Формули 1. Однак Гран-Прі в Монако з’явився задовго до його сходження на престол – в 1929 році, і незмінно проводився практично до початку Другої світової війни. В ті роки тут перемагали такі легендарні гонщики, як Таціо Нуволарі, Акілле Варци, Луїджі Фаджиоли, Рудольф Караччиола і, звичайно ж, місцевий герой Луї Широн.
Після війни Гран Прі був також проведений в 1948 році, але по-справжньому повернувся вже при Реньє III, 1950 році. Це був другий етап щойно заснованого чемпіонату світу, і більш ніж впевнену перемогу на ньому здобув Хуан-Мануель Фанхіо. А починаючи з 1955 року Гран Прі Монако проводиться щорічно і незмінно входить в чемпіонат Формули-1.
Завдяки незвичайній трасі, дуже мало змінювалася протягом усіх цих років, а також унікальній атмосфері етапу Гран Прі Монако перетворився в одну з найпрестижніших перегонів планети – він входить в «потрійну корону» світового автоспорту, разом з американською «Інді-500» і марафоном «24 години Ле-Мана». Досі всі три гонки вдалося виграти лише одному пілоту, Грему Хіллу – і не випадково це один з найуспішніших пілотів в історії Гран-Прі Монако.
Після смерті Реньє III в 2005 році князівство очолив його син Альбер II. Він дотримується традицій, встановлених батьком, і особисто нагороджує переможців Гран При. Не чужий Альбер II спорту і сам – він п’ять разів брав участь в зимових Олімпійських іграх як бобслеїст, а в 1985 році проїхав ралі Париж-Дакар. Як і батько, він узяв в дружини дівчину не знатну – учасницю Олімпійських ігор та чемпіонку ПАР з плавання Шарлін Віттсток. За загальним визнанням, вона напрочуд схожа на матір Альбера II, княгиню Грейс.
