Феттель далеко не перший, кого позбавили перемоги

Минулої неділі Себастьян Феттель першим побачив картатий прапор на монреальської трасі імені Жиля Вільньова, проте отримав 5-секундний штраф, із-за чого переможцем Гран Прі був визнаний Льюїс Хемілтон, фактично який фінішував другим.

Але в історії Формули-1 було ще 12 випадків, коли перемога в гонці діставалася не того, хто її начебто виграв на очах у всіх уболівальників, які сиділи на трибунах і біля телевізорів.

Почати варто з того, що Хемілтон більше десяти років тому сам був у подібній ситуації: в 2008 році в Спа він отримав 25-секундний штраф за те, що, на думку стюардів, зрізав останню шикану і некоректно випередив Ferrari Кімі Райкконена. У підсумку переможцем Гран Прі Бельгії був визнаний тодішній напарник фінна Феліпе Маса, в реальності посів друге місце.

У 2003 році в Бразилії гонка, яка проходила під проливним дощем, була зупинена достроково з-за численних аварій і дуже небезпечної ситуації на трасі, і результати були оголошені на останньому колі. На верхню сходинку подіуму піднявся Кімі Райкконен, який виступав за McLaren, але вже після фінішу команда Jordan опротестувала результати, і в підсумку перемога була присуджена Джанкарло Физикелле. До речі, це був останній раз, коли гонку так чи інакше виграв пілот, який виступав на машині з двигуном Ford Cosworth.

Ті, хто стежив за Формулою 1 на початку 90-х, коли кар’єра Міхаеля Шумахера тільки набирала обертів, добре пам’ятають скандальну ситуацію з дискваліфікацією німця на Гран Прі Бельгії 1994 року. Його результат був анульований з-за того, що дерев’яна контрольна планка під днищем його Benetton після фінішу виявилася занадто тонкою. Команда намагалася подати протест, запевняючи, що планка стесалась після того, як машину Шумахера розвернуло на одному з поребриків. Однак рішення стюардів залишилося в силі, і переможцем був оголошений гонщик Williams Деймон Хілл.

У 1990 році на Гран Прі Канади першим перетнув лінію фінішу гонщик McLaren Герхард Бергер, але австрійця оштрафували за фальстарт, додавши до результату хвилину, і перемога дісталася його напарнику Айртону Сенні. Аналогічна історія сталася все на тій же трасі в Монреалі в 1980-му – тоді за фальстарт був оштрафований гонщик Ligier Дідьє Піроні, а на першу сходинку протоколу перемістився представник Williams Алан Джонс.

Але найбільш цікава історія сталася в Канаді в 1973 році, коли Гран Прі ще проходив на трасі в Мон-Треблан. Гонка з-за дощової погоди і численних інцидентів пройшла за дивним сценарієм, і першому відмашку картатим прапором дали Хоудену Генлі, гонщику скромної команди ISO Marlboro (це був один з ранніх проектів Френка Вільямса). І тільки потім з’ясувалося, що насправді новозеландський гонщик відставав майже на коло, а суддя на фініші просто помилився, прийнявши його за лідера. У підсумку перемога дісталася Пітеру Ревсону, пілотові McLaren.

Зрозуміло, обов’язково потрібно згадати і знаменитий Гран Прі Японії 1989 року в Сузуці, коли Айртон Сенна був дискваліфікований за те, що зрізав шикану, повертаючись на трасу після зіткнення з Аленом Простом, його напарником по McLaren. Перемогу присудили гонщику Benetton Алессандро Нанніні, і це залишилося єдиним подібним досягненням у кар’єрі італійця.

Нельсона Піке, володаря трьох чемпіонських титулів, позбавляли перемоги двічі: у Мексиці в 1987-му і в Бразилії в 1982-м. Цікаво, що у другому випадку перегляд результатів стався лише через місяць після Гран Прі: з’ясувалося, що Brabham Піку була занадто легкою. З тієї ж причини дискваліфікували і Кеке Росберга, на трасі в Ріо-де-Жанейро фінішував другим. У підсумку перемога дісталася Алену Просту, в ті часи ще виступав за Renault.

Але в 1985-му Простий, вже давно приєднався до McLaren, сам опинився в схожій ситуації: за недовага його McLaren французького гонщика дискваліфікували в Імолі після Гран Прі Сан-Марино, а перемогу успадкував Еліо де Анжеліс, який виступав за Lotus.

У біографії Нікі Лауди було два випадки, коли йому діставалася перемога, хоча першим лінію фінішу перетинав не він, а його суперник. Перший раз це було у Великобританії, коли гонку на трасі Брендс-Хетч до радості англійських уболівальників виграв Джеймс Хант, але через два місяці після довгих розглядів все-таки був дискваліфікований.

А в 1978 році в Монці Лауді, який вже другий сезон ганявся за Brabham, дісталися лаври переможця Гран Прі Італії, коли Маріо Андретті отримав штраф за фальстарт.

Author: Іван Муженко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *