Так склалося, що в нашій країні про Бельгії відомо мало – навіть знамениті на весь світ бельгійські шоколадні цукерки, вафлі пробували небагато. При цьому держава Бельгія з’явилося відносно недавно, в XIX столітті. Тим не менш, ця маленька країна відіграє важливу роль у сучасному світі – і не тільки автогоночном.
Назва «Бельгія» сходить до часів розквіту римської культури – до римського завоювання приблизно в I столітті до н.е. тут проживали племена бельгів, родинних кельтів, але із значним впливом германських племен. Тому римляни свою нову провінцію назвали Belgica. Своїми розмірами вона, однак, значно перевершувала сучасну Бельгію, і захоплювала також території Франції і Німеччини.
Через пару століть Белгику захопили франки, населення північної частини було значною мірою германизировано, а жителі півдня зберегли белго-римську культуру. Так виникло поділ Бельгії на Фландрію, де живуть фламандці, що розмовляють нідерландською мовою, і Валлонію, жителі якої розмовляють по-французьки.
Надалі протягом півтори тисячі років територія Бельгії переходила з рук у руки – спочатку їй володіло Бургундське герцогство, потім Іспанія, потім австрійська Священна Римська імперія. У XVI столітті почалося відокремлення країни від Нідерландів – після успішної Нідерландської революції 17 провінцій отримали незалежність від Іспанії, в той час як Бельгія, яка тоді називалася Південними Нідерландами, залишилася в складі імперії.
Приблизно в це ж час на всю Європу прославився один з регіонів Бельгії – невелика село Спа. Тут, у арденнских горах, б’ють джерела з мінеральними водами, цілющість яких помітили ще в Стародавньому Римі. Лікувальний курорт виник ще в XIV столітті, а в XVI став найвідомішим в Старому Світі – в 1717 році сюди приїжджав лікуватися навіть Петро I. Англійське слово spa, що означає «лікувальний курорт», сталося саме звідси. Так що коли ви бачите вивіску з назвою спа-салону і згадуєте про гоночній трасі – це зовсім не збіг.
У 1792 році Франція завоювала бельгійські землі і контролювала їх аж до закінчення наполеонівських війн. До речі, саме тоді світову популярність отримав ще один бельгійський місто – головна поразка у своєму житті Наполеон зазнав біля бельгійського села Ватерлоо, розташованої неподалік від Брюсселя.
В 1815-му Віденський конгрес визначив, що Бельгія має увійти на територію Нідерландів. Це, однак, не призвело до зростання напруженості всередині країни – франкомовні католики-бельгійці зовсім не горіли бажанням жити в одній країні з голландськими протестантами. І в 1830-му сталася Бельгійська революція. Бельгія вперше в своїй історії здобула незалежність, перетворившись в конституційну парламентську монархію. На престол зійшов Леопольд I з Саксен-Кобургської династії.
Бельгія почала активно розвиватися і до кінця XIX століття навіть перетворилася в колоніальну державу – король Леопольд II заволодів великими землями в центральній Африці, багатими каучуком, слоновою кісткою і корисними копалинами. Колонія отримала назву Вільна держава Конго. Насправді «вільним» воно не було. Леопольд II почав експлуатувати свої володіння з жорстокістю, надмірної навіть для XIX століття, і його не раз критикували за це та інші монархи, і знамениті письменники і громадські діячі – в тому числі Марк Твен і Артур Конан Дойль.
У XX столітті головною трагедією для Бельгії стала Перша світова війна. Театр військових дій розташувався якраз на території країни, значна частина якої була окупована німцями. У ході війни був практично повністю знищений бельгійський місто Іпр. Крім того, саме тут вперше в історії було застосовано хімічну зброю – в 1915 році німці провели першу масштабну газову атаку, розпорошивши хлор, що призвело до загибелі 5 тисяч осіб. Створений пізніше отруйний газ іприт був названий саме так на честь Іпра.
Переживши жахи війни, надалі Бельгія намагалася уникати воєнних конфліктів і в 1936 році оголосила про нейтралітет. Тим не менш, в 1940-му на неї напала Німеччина, а через 18 днів Бельгія здалася. Через п’ять років цей акт про капітуляцію коштував Леопольду III трону – після перемоги над Німеччиною він був звинувачений у колабораціонізмі. Новим королем став Бодуен, малолітній син Леопольда, а регентом – його молодший брат Шарль.
Після війни Бельгія почала відігравати активну роль у світовій політиці. В березні 1948 року був укладений Брюссельський пакт між Бельгією, Великобританією, Люксембургом, Нідерландами і Францією, який став основою для створення рік Північноатлантичного альянсу – НАТО. У 1957-му Бельгія стала одним із засновників Європейського економічного співтовариства, з якого згодом народився Євросоюз. Причому і штаб-квартира Євросоюзу, і офіс НАТО знаходяться в Брюсселі, столиці Бельгії.
В країні, тим часом, давно розгорівся конфлікт тлів між Фландрією та Валлонією. Частково це стало наслідком надання незалежності Бельгійському Конго в 1960-му році – втрата колонії призвела до економічного занепаду Валлонії, значна частина доходів якій приносила переробка сировини, в той час як Фландрія, навпаки, виявилася на підйомі.
Політичне протистояння франкомовної Валлонії населення, які говорять нідерландською фламандців призвело до перегляду конституції – в 1980 році Бельгія перетворилася у федеративну державу з трьома суб’єктами – фламандським регіоном, валлонским регіоном і брюссельським столичним регіоном. Сьогодні в країні три офіційні мови – нідерландська, французька та німецька. Остаточно, однак, питання співіснування фламандців та валлонців не вирішено досі, так що серйозно ставиться питання навіть про відокремлення Фландрії від країни.
Втім, якщо говорити про автодромі у Спа, то навіть у разі розпаду країни він навряд чи змінить національну приналежність, так як розташований у Валлонії, в провінції Льєж. Колись це була просто низка звичайних доріг між селами Франкоршан, Мальмеді і Ставло. Перші гонки тут провели ще в 1921 році – правда, на мотоциклах. Але 15-кілометрова траса вийшла цікавою, так що вже в 1925 році тут стартував перший Гран Прі Бельгії, а з 1930-го гонки проводилися регулярно.
Лише в сімдесятих, після початку боротьби за безпеку, Формула 1 покинула Спа – перегони проводилися в Нівель-Болере і Зольдере. Але до 1983 році трасу реконструювали, скоротивши дистанцію до 7 км, але зберігши всі її ключові особливості. Строго кажучи, сьогодні траса розташована поруч з Франкоршаном, а зовсім не Спа, але з-за більшої популярності і більш простого вимови у всьому світі її називають саме так.
