Всі, хто хоч раз бував на перегонах – неважливо, в якості звичайного глядача або з професійної потреби – напевно намагалися відобразити якісь яскраві моменти за допомогою фотокамери або хоча б смартфона.
І навіть якщо результат явно не дотягує до рівня шедевру, потім все одно цікаво розглядати ці знімки, адже вони викликають приємні спогади, емоції, іноді посмішку, і хочеться знову відчути ці переживання, і ось ви вже починаєте прикидати, на якій би Гран При відправитися в наступний раз – знову в Сочі, або в Баку, або відразу махнути в Монако…
Але якщо вам до рук потрапить якісно виданий товстелезний фотоальбом, в якому сотні вражаючих знімків, зроблених на різних трасах і на різних перегонах, то ви, швидше за все, залишивши всі справи, надовго пориньте у його вивчення. Нічого дивного: по-перше, хороші фотографії самі по собі привертають увагу; по-друге, ви відчуваєте, що їх автор любить гонки ніяк не менше вас, і гортаючи такий альбом, ви як би опосередковано спілкуєтеся з однодумцем, а це завжди приємно; по-третє, обов’язково зійдуть ті самі спогади з циклу «І я тут теж був!»
Але є і ще один момент: розглядаючи роботи справжнього профі, ви часом порівнюєте їх зі знімками з своєї домашньої колекції і з деякою заздрістю думаєте: «Як це у нього виходить?»
Нещодавно вийшла в світ книга гоночного фотографа Олександра Серьогіна «Швидкість без ліміту» дає докладну відповідь на це питання, що відрізняє її від будь-яких інших подібних видань. Підзаголовок у неї такий: «Фотозйомка авто – і мотоспорту». Як тільки починаєш гортати цей важкий, майже 400-сторінковий тому, відразу відзначаєш, що автор детально розкриває свою творчу «кухню», від вибору необхідної екіпіровки та інструментарію до основ композиції та вміння вибирати правильні точки зйомки в залежності від траси і специфіки тієї чи іншої гоночної серії.
У сферу інтересів Олександра Серьогіна входить не тільки Формула 1 – у книзі є розділи, присвячені молодіжним формулами, легендарному марафону «24 години Ле-Мана», кузовних серій DTM, WTCC, FIA GT і Blancpain GT, кільцевих мотоперегонів та мотокросу і навіть таким екзотичним і видовищним витівок, як шоу Monster Truck і мотофрістайл.
Автору однаково добре вдаються чисто репортажні кадри, зроблені на трасі і цілком виразно передають динаміку руху, і виразна портретна зйомка – галерея героїв світового автоспорту вельми обширна. Важливо, що майже кожен знімок супроводжують точні відомості, якою технікою він зроблений і які параметри експозиції використовувалися. Для початківців фотографів і просто любителів з досить поглибленою підготовкою це справжнє джерело інформації.
Втім, книга буде цікава всім, хто небайдужий до технічних видів спорту, адже автор ділиться докладними спогадами про те, як він поступово, крок за кроком, рік за роком освоював професію гоночного фотографа, які робив помилки, як намагався вчитися у визнаних майстрів.
Одна з глав книги починається з характерною фрази: «Працювати на етапі Формули-1 важко…» Погортавши «Швидкість без ліміту» ви дізнаєтеся, чому саме важко, але при цьому дуже цікаво.
Загалом, книга цілком може прикрасити бібліотеку будь-якого прихильника гонок, хоча вона і не позбавлена недоліків: іноді кидаються в очі помилки, неточності в написанні імен та прізвищ, десь переплутані місцями підписи до знімків. Зазвичай подібні фотоальбоми претендують на те, щоб бути дорогим подарунковим виданням, тому очікуєш, що виконання буде на відповідному рівні. Втім, на окремі недосконалості можна і не звертати уваги, оскільки робота Олександра Серьогіна в будь-якому випадку заслуговує похвали.
