На зустрічі з уболівальниками в Парижі чотириразовий чемпіон Формули-1 Ален Прост говорив про сучасних гонщиків і розповів кілька цікавих історій…
Про Люїса Хэмилтоне і молодому поколінні
Кращий гонщик на даний момент – Хемілтон, у нього великий досвід, він виступає в сильній команді. У Макса Ферстаппена і Шарля Леклера відмінні перспективи, вони – найнебезпечніші суперники для Льюїса.
Ферстаппену потрібно навчитися себе контролювати. Під час обгонів йому іноді не вистачає спокою і холоднокровності. Але коли він впорається з емоціями і отримає конкурентоспроможну машину, його буде важко випередити.
Я дуже радий, що до Renault приєднається Естебан Вікон. Він був змушений пропустити минулий сезон, але це теж досвід, навчив його інакше дивитися на багато речей. Багато французькі гонщики в такій же ситуації. Це одна з труднощів на шляху у Формулу 1. Грошей потрібно все більше. Все ж, зустрічаються дуже хороші гонщики, але деякі можуть залишитися осторонь від автоспорту, поступившись більш забезпеченим.
Зараз у молодих людей більше проблем, ніж у мій час, їм складніше знайти свій шлях. Але треба вірити в себе, завжди мати пристрасть і мета. Якщо я можу щось їм дати, я буду дуже радий.
Про командної тактики на Гран Прі Франції 1982 року
Гран Прі Франції 1982 року залишив неймовірні сліди. Я лідирував в особистому заліку, наша з напарником Рене Арну тактика повинна була відмінно спрацювати: я їхав другим, а він лідирував в гонці і повинен був мене пропустити. Але він не погодився. Дивно, що саме я виявився винуватим!
По дорозі додому в Сен-Шамон, я зупинився на заправці. Обслуговуючий мою машину хлопець сказав: «Браво! Сьогодні все пройшло просто чудово! Ось так урод цей Простий!»
Це була найгірша заправка в моєму житті! Зараз про це смішно згадувати, але тоді мені довелося нелегко. Дві моїх машини на стоянці спалили, я отримував листи з образами. Тоді я вирішив переїхати до Великобританії, але в останній момент передумав і поїхав у Швейцарію. Так що я змінив місце проживання не через податків!
Про стосунки з Айртоном Сінної
Після нашого останнього подіуму в 1993 році в Аделаїді Айртон почав зі мною розмовляти. Він дзвонив мені один або два рази в тиждень. Іноді просто так, іноді – за порадою. Так тривало півроку – до гонки в Імолі. Ми стали близькими друзями. Раніше я й уявити не міг, що таке можливо. Я зберігаю дуже теплі спогади про цей період.
Мені не сподобався фільм «Сенна». Творці могли розповісти чудову історію про те, що відбувалося, поки ми обидва виступали в гонках і про те, що відбувалося після мого відходу. Особисто я думаю, що весь цей фільм – обман. А це сумно, адже ця історія не про спорт, а про людські стосунки.
Про Prost GP
Я хотів зробити французький проект, щоб показати могутність Франції. Я не хотів, щоб у назві команди згадувалося моє ім’я – я розраховував використовувати назву країни, але мене практично зобов’язали назвати команду Prost GP.
Ми з Peugeot вели переговори про п’ятирічний контракт, а напередодні підписання мені сказали, що його термін – не більше трьох років. Я сказав собі: «щось тут не так». Я подзвонив президенту Жаку Шираку, сказавши, що філософія проекту змінилася – і я більше не хочу в ньому брати участь. Він відповів: «Ален, зробіть це заради Франції». Через три місяці я сказав близьким: «Як же я втомився…»
