Саша Обрадовіч: «Ніхто не зможе працювати всі сорок хвилин у ритмі, який я вимагаю, особливо, враховуючи кількість матчів, яка нас очікує».
Головний тренер БК «Донецьк» Саша Обрадовіч продовжує оновлювати свій тренерський блог на офіційному сайті Суперліги. До вашої уваги враження сербського фахівця від тренувального збору в Сербії.
Нагадаємо, що блог, на прохання самого Саші, носить інтерактивний характер – сербський фахівець відповідає на запитання, які йому задають уболівальники. Автори найцікавіших запитань отримають сувеніри від наставника донецьких «тигрів». Нові запитання задавайте в коментарях до даної новини.
Саша Обрадовіч:
Учора ми перебралися до Німеччини, де проведемо заключний етап передсезонної підготовки. В літаку в мене з’явилося кілька вільних годин, щоб підсумувати виконану роботу та розповісти, яким я бачу нинішній стан команди…
У Сербії ми провели дуже успішний тренувальний збір, і я розпочинаю наступний цикл із великим оптимізмом. Хлопці тренувалися за досить важкою програмою, але саме під навантаженням і на тлі мікротравм, які при цьому неминучі, тренер бачить – хто готовий жертвувати собою заради командного результату, й, відповідно, хто може претендувати на ключові ролі. Я заздалегідь попередив гравців, що попереду в них два складних місяця, підкресливши, що не вірю в баскетболістів, які не можуть грати з незначним болем. На мою думку, такі люди не будуть битися до кінця й заздалегідь здадуться. Навіщо в такому випадку покладати на них великі надії?
Одне з ключових питань, яке постало переді мною влітку, – як нівелювати відсутність представників національної збірної? Адже перша умова для нормального тренувального процесу – наявність мінімум 12-13 гравців. Тому ми уклали місячні угоди з Вадимом Рекою та Іллею Шемосюком, а також запросили Владана Вукосавлевіча, котрий допомагав нам і минулого року. У тренуваннях і спарингах я хотів зберегти модель ротації, яка буде використовуватися під час сезону. Наприклад, якщо через відсутність належної кількості баскетболістів в одному з матчів рольовий гравець проведе на майданчику, умовно кажучи, 30 хвилин, а на наступний – відведені йому 15, одразу ж виявиться незадоволений своєю роллю. Найкраще одразу поставити виконавця в ті умови, в яких він перебуватиме протягом сезону, щоб баскетболіст завжди працював із необхідною інтенсивністю. Ніхто не зможе працювати всі сорок хвилин у ритмі, який я вимагаю, особливо, враховуючи кількість матчів, яка нас очікує.
Ще один важливий момент – підвести знання всіх гравців до одного рівня. Наприклад, спершу Майкл Лі зіткнувся з деякими проблемами щодо розуміння моєї системи. У його попередніх клубах тренери не давали такого обсягу інформації, тож йому знадобився час, щоб адаптуватися до моїх вимог.
Уже сьогодні я бачу, що гравці розуміють основні принципи нашого захисту, й поступово він починає працювати. Мені подобається й те, як команді вдається швидкий перехід від оборони, як ми «біжимо»… Але в позиційному нападі ще є багато недоліків. Проаналізувавши ігри, які ми провели в Белграді, я дещо підкоригував комбінації, щоб вони повністю відповідали тим гравцям, які в нас є. Гадаю, в Німеччині малюнок атаки повинен стати чіткішим. До речі, зараз ми розпочнемо вивчення схем гри проти «зони» та зонного пресингу. Важливий компонент, адже практично всі команди Суперліги багато й часто застосовують зонний варіант захисту.
