Вейн Воллас: «Головне – якісно виконувати поставлені переді мною завдання».
Новачок «Політехніки-Галичини» Вейн Воллас прибув до табору львівської команди і вже розпочав тренування. Більшу частину свого шляху до України він подолав повітрям. Цікаво, що саме на гру Вейна в цій стихії покладає великі надії головний тренер львів’ян Дмитро Базелевський. Адже один із козирів Волласа – гра на підбираннях. А з яким настроєм береться до справи сам центровий, він розповів клубній прес-службі.
– Вейне, ти приїхав до Львова вчора вночі, а вже сьогодні тренуєшся з новою командою. Як себе почуваєш? Мабуть, утомлений?
– Та ні! Я окей! Справді, дорога була довгою та виснажливою. Я провів у повітрі багато годин, під час пересадок постійно тягнув за собою важку сумку. Летів з Алабами до Києва через Амстердам. Тоді – зі столиці України – до Івано-Франківська (по вівторках львівський аеропорт не приймає літаки – прим. ред.). У Франківську мене й зустріли та привезли автомобілем до Львова. Але я добре почуваюся, вже тренуюся. Що поробиш, такий у мене спосіб життя! Я мушу бути готовим до таких ситуацій – грати в баскетбол навіть після важкого переїзду напередодні.
– Минулий сезон ти провів в ізраїльському «Маккабі». Був одним із найкращих на своїй позиції. А перед тим виступав за БК «ОДЕСА». На твою думку, чемпіонат якої з цих двох країн сильніший?
– Я б сказав, що це дуже подібні чемпіонати, приблизно однакові за своїм рівнем.
– Де ти провів міжсезоння – у Штатах?
– Так, увесь вільний час я був удома. Відпочив, підлікував коліна, з якими мав незначні проблеми.
– До речі, під час одного з матчів за «ОДЕСУ» ти сильно травмувався, що надовго вивело тебе з ладу. Судячи зі вдалого сезону в «Маккабі», ти повністю відновився після ушкодження?
– Зі здоров’ям усе гаразд. Старі травми не турбують, і, сподіваюся, вони не заважатимуть грати на високому рівні.
– Мабуть, важко буде розпочати роботу з новою командою. Адже хлопці протягом двох місяців напружено тренувалися разом, грали товариські матчі під час передсезонних зборів.
– Справді, мені треба дуже швидко познайомитися з усіма партнерами, вивчити їх манеру гри, побачити, на що здатен кожен із них. Тоді я сам краще розумітиму, як мені доведеться грати. Щоправда, я пам’ятаю кількох гравців з того часу, коли виступав за «ОДЕСУ». Я грав проти вашого 12-го номера (Ярослав Зубрицький), а також – 33-го (Артем Чемякін). Можу сказати, що це класні гравці!
– Головний тренер Дмитро Базелевський сказав, що ти потрібен команді на майданчику та над майданчиком. За його словами, «Політехніці» не вистачає гравця, який би добре грав у повітрі – на підбираннях, блок-шотах, робив би грамотні заслони. Чи готовий ти виконувати ці його завдання?
– О, так! Якби я не був готовий, мене б тут не було. Готовий, бо це те, що я роблю все своє життя.
– Уболівальники, які пам’ятають твою гру за БК «ОДЕСА», спілкуючись у чатах, присвячених баскетболу, пишуть, що твоєю характерною рисою є мовчазне виконання своєї роботи. Мовляв, це твоя харизма – добре робити свою роботу без зайвих емоцій. Ти згоден із такими твердженнями?
– Так, я доволі тихий хлопець. Для мене головне – якісно виконувати поставлені переді мною завдання, а не конфліктувати з усіма, комусь щось доводити словами чи жестами.
Повна версія інтерв’ю – на офіційному сайті БК «Політехніка-Галичина».
