Іван Рунцо: «У нас – одна з наймолодших команд у чемпіонаті дублерів, але, якою б слабкою наша команда не була, все одно має бути якийсь командний дух, характер».
На старті сезону в Суперлізі «Черкаським Мавпам» доволі непросто здобувати очки, однак ще важче доводиться їх дублерам. У цьому сезоні команда Миколи Неухацького, яка укомплектована переважно гравцями 1994 р.н., має пройти серйозне випробування. Після п’яти стартових матчів дублери черкаського клубу не виграли жодного матчу. Однак не слід забувати, що оперує молодий наставник не «складом під завдання», а «командою на перспективу». Одним із найдосвідченіших гравців юного колективу є гравець 1993 р.н. – Іван Рyнцо, якого прес-служба клубу попросила проаналізувати старт чемпіонату.
– Іване, ви відіграли низку матчів у чемпіонаті, але не зуміли зачепитися бодай за одну перемогу. В чому слід шукати причини не зовсім вдалого старту?
– У нас – одна з наймолодших команд у чемпіонаті дублерів, але, якою б слабкою наша команда не була, все одно має бути якийсь командний дух, характер. У нас поки що немає такого. Звичайно, кожна наша поразка робить нас сильнішими. Але ж не програвати нам постійно та ставати сильнішими.
– У минулому сезоні ти виступав у Першій лізі, сьогодні – в чемпіонаті дублерів. Порівняй ці два чемпіонати.
– Дубль Суперліги набагато швидший. Якщо в Першій лізі є команди, в яких грають ветерани, то їх ми могли просто «перебігати». Ми вигравали за рахунок фізичних кондицій, проте подекуди вони були більш технічні, давався взнаки їхній досвід. У чемпіонаті дублерів хлопці мають більший досвід, ніж ми, крім того, в деяких ситуаціях ми програємо фізично. Набагато вищий рівень. Тут усі мають кидок, усі гарно бігають. Якщо в Першій лізі ми могли залишити якогось гравця на периметрі, бо він не виконує дальніх кидків, то тут нам влаштовують сюрпризи ті гравці, від яких ми взагалі не могли цього очікувати.
– Ти – один із небагатьох у команді, хто починав грати в баскетбол не під егідою «Мавп». Наскільки було важко тобі влитися в колектив?
– Мені було нескладно. Я тренувався в спортивній школі (СДЮШОР), ще граючи там, був залучений до дубля «Мавп». Я тренувався зі старшими гравцями, мені не було складно. Мене запросили до «Черкаських Мавп», де в мене є змога проводити більше тренувань, аніж у спортивній школі. Згодом вийшло, що я потрапив до Першої ліги, де не було вікового обмеження. Я фактично одразу почав грати. Акліматизуватися в команді допомогло знайомство з Владом Треніхіним, з яким ми разом грали в дублі. І зараз ми з ним граємо третій рік.
– Ти граєш у цій команді на різних позиціях. Яка твоя улюблена й чому?
– З моїми антропометричними даними мені потрібно грати 2-3 номера, але, оскільки в команді я не найменший, то мене ставлять на місце четвертого номера. В принципі я можу й «маленького» зіграти, й поборотися під кільцем. Переважно мене використовують «великим» гравцем і мене це влаштовує. Я працюю на тренуваннях і розумію – можливо, для того, щоб грати 2-им чи 3-ім номером, мені не вистачає швидкості, але я працюю над цим. Зрештою, для 4-го також потрібна швидкість.
Повна версія інтерв’ю – на офіційному сайті БК «Черкаські Мавпи».
