Вілл Соломон: «Зараз я почуваюся просто чудово фізично й упевнений у власних силах».
Своє перше тренування в черкаському ПС «Будівельник» провів один із найяскравіших гравців Європи Вілл Соломон. Американський захисник прибув на тренування останнім і за ті 20 хвилин, які залишалися до заняття в залі встиг перевдягнутися, послухати музику, а також дати коротке інтерв’ю прес-службі БК «Черкаські Мавпи».
– Вілле, як ти взагалі опинився в Черкасах, що чув раніше про Україну?
– Чесно кажучи, на це питання мені нелегко відповісти (сміється). Якщо бути відвертим, то про Україну я взагалі нічого не чув. У мене було чимало пропозицій, зокрема з Німеччини, Греції та сусідньої (для вас) Росії, я пограв на різних рівнях і мені хочеться спробувати щось новеньке. До Росії не поїхав, бо подумав, що там дуже холодно, тому ви мене можете бачити тут.
– У Європі ти зумів виграти майже все. Чого ти хочеш досягнути з «Черкаськими Мавпами»?
– Я – максималіст, мені хочеться вигравати все і, звісно ж, я хочу стати чемпіоном і в Україні, або, принаймні, зіграти у фіналі.
– Як поставилася до твого переїзду в Україну сім’я, чи приїде вона до Черкас?
– Як я вже казав, у мене було чимало запрошень від команд із різних країн Європи, які вони знали. Але коли я сказав, що їду в Україну, почув: «Оу, а де це?». Я думаю, моя дружина й донька незабаром приїдуть сюди та зможуть розширити свій кругозір.
– Ти себе вважаєш зіркою?
– Я не хворію зірковістю. Думаю, що я – просто гравець, який вміє грати в баскетбол, і зіркою себе не вважаю.
– Тобі зараз 33, але судячи з тих швидкостей, які ти демонстрував у матчі проти «Донецька», почуваєш себе набагато молодшим?
– Так, я думаю, що відчуття в мене такі, ніби мені десь 26-27 років (сміється). Я майже півтора роки не займався баскетболом професійно і, як не дивно, відчуваю, що це серйозно мені допомогло. Зараз я почуваюся просто чудово фізично й упевнений у власних силах.
– Маєш якийсь талісман?
– У мене лише один оберіг – це хрестик, який я постійно ношу з собою. Я простий хлопець, який вірить у Бога, і він мені допомагає в усьому.
– Щодо перерви в кар’єрі, чим вона була зумовлена?
– Як не дивно, це не було пов’язано з якоюсь травмою. В мене є донька, тож у якийсь момент я відчув, що бути з нею для мене значно важливіше, ніж грати в баскетбол. Я переконаний, що це було правильне рішення. Однак я постійно підтримував форму. Окрім баскетболу, багато плавав та ходив на масаж.
