Маркус Вокер: «Небагатьом вихідцям із Канзас-сіті, що в штаті Міссурі, випадає нагода заявити про себе».
Захисник БК «Говерла» Маркус Вокер започаткував свій блог на офіційному сайті Суперліги. До вашої уваги перший пост блогу, в якому гравець ділиться враженнями від України та Івано-Франківська, аналізує останні ігри «ведмедів» у чемпіонаті Суперліги та ФІБА Єврочеллендж, а також розповідає про найближчих друзів по команді.
Про життя в Україні
Життя в Україні мені дуже подобається! Тут мешкають чудові люди, а клубна організація перебуває на належному рівні. Я встиг полюбити «Говерлу». Так само мені подобається Івано-Франківськ, і я маю чим ту зайнятися. Тому наразі я почуваюся комфортно, перебуваючи далеко від дому.
Про старт сезону
Щодо баскетболу, то в нас був дуже напружений старт сезону. Ми добре грали командно, здобувши багато перемог. Протягом кількох тижнів навіть очолювали турнірну таблицю. Однак після чудового старту 7-1 ми почали падати вниз у турнірній таблиці, програвши кілька виїзних ігор. Нині маємо в пасиві п’ять поразок у Суперлізі та один програш у Єврочелленджі.
Про дебют на євроарені
До речі, якщо говорити про старт на євроарені, то для нас він був досить болючим. У дебютному матчі ми програли лише два очка внаслідок шаленого кидка суперника. Ми всі були дуже засмучені цією поразкою. Як Ви пам’ятаєте, у цій грі не брав участі Ерік Колмен, і команді було досить важко без нього. Хоча мусили вигравати в матчі з чехами й без нього…. Загалом ми програли кілька важливих кінцівок у різних поєдинках, але маємо рухатися вперед. В останніх іграх ми не дуже добре грали командно, але ми чітко бачимо, над чим треба працювати. Щодо самої команди, нам слід грати більш зібрано в захисті, адже саме хороший захист має стати нашою особливою рисою. Тепер ми повинні стати командою, проти якої не хотів би грати жоден суперник. Ми маємо грати жорстко й боротися, незважаючи на жодні обставини. Нині ми очікуємо на гру у Франції. Хочемо перемогти й, сфокусувавшись належним чином, точно будемо намагатися це зробити. Після матчу з «Роанном» повертаємося додому та будемо прагнути завершити перше коло Суперліги впевненою перемогою над «Політехнікою».
Про віру в партнерів
Незважаючи на поразки, кожен гравець вірить у свого партнера по команді. Нам залишається лише показати це на майданчику. В команді панує дружна атмосфера, і це в «Говерлі» мені дуже подобається. Ніхто не замикається на власній персоні. Ми проводимо багато часу разом поза майданчиком, що робить нас сильнішими під час матчів.
Про товаришів по команді
Щодо мене, то я найбільше часу проводжу з Кевіном Тіггсом. Ми мешкаємо разом під час виїзних матчів і стали досить близькими друзями. Я радий, що мені є з ким відверто поговорити. Адже, незважаючи на те, що життя за кордоном цікаве, воно може стати справжнім випробуванням.
Данте Свонсон – справжній лідер команди. Він навчає мене, розповідає, як краще діяти на позиції розігруючого, так само підказує, що в окремих ситуаціях на майданчику краще не робити. Тому він дуже сильно допомагає мені прогресувати.
Брайан Грін – мій друган. Ми часто жартуємо та веселимося разом. Він любить музику, як і я. Кілька разів я навіть спостерігав за його роботою в студії – я бачив на власні очі, як виглядає народження пісні. Також він збагачує мене знаннями щодо баскетбольних та життєвих ситуацій.
І, нарешті, Ерік Колмен. Можу сказати, що це мій брат. Ми проводимо кожен день разом, незважаючи ні на що. І я завжди можу почути щось розумне від нього. Перед приїздом до України, я зателефонував Еріку, й тоді він дав мені багато порад. До речі, в Еріка, Данте й у мене один агент – Майк Харт. Тому мені пощастило грати з цими хлопцями в баскетбольному таборі минулого літа. Вже тоді я побачив, що ці хлопці люблять грати командно, і їм не байдуже до інших партнерів.
Про щастя
На даному етапі в моєму житті мене все влаштовує. Я можу подорожувати світом, знайомитися з новими людьми, а найголовніше – грати у баскетбол. Це моє улюблене заняття. Знаєте, небагатьом вихідцям із Канзас-сіті, що в штаті Міссурі, випадає нагода заявити про себе. І я щасливий, що Бог мене благословив цією можливістю. Все це я роблю заради своєї родини й тих, хто допоміг мені досягнути цього рівня. Я продовжуватиму старанно працювати та віддавати все, що можу, «Говерлі».
Про майбутнє
Я розумію, що поки що не заграв у команді на повну силу. Знаю, що цього чекають від мене тренери, партнери та вболівальники, і я обіцяю ще показати себе з кращого боку. Я вірю, що мої характер бійця та серце переможця допоможуть мені й команді знову знайти свою гру, потішивши вболівальників новими перемогами! «Ті, хто програв, живуть минулим. Переможці ж учаться на минулому, і насолоджуючись теперішньою працею, стають кращими в майбутньому», – якщо ми всі житимемо за цим правилом, тоді на нас чекатимуть великі перемоги та справжній успіх у майбутньому.
