Валентин Воронін розповів про те, як він збирається долати ігрову кризу львівької “Політехніки-Галичини”.
– Валентинt Петровичe, насамперед хочу поцікавитися долею Ненада Зівчевіча та Вейна Воллеса. Обидва вже покинули вашу команду?
– Так… У Зівчевіча виявилася достатньо серйозна хронічна травма спини. У нього грижа великих розмірів – 5,5 міліметрів. Вона важко піддається лікуванню. При підписанні угоди, Звічевіч цю хворобу приховав. А від грижі страждав він протягом чотирьох років. Ми вирішили розірвати угоду. Лікуватися і грати – неможливо. Скажімо, у простій ситуації на розминці Ненад невдало нахилився і не зміг не те, щоби грати, а навіть ходити. Тому Зівчевіч нам не помічник.
Щодо Воллеса, то він під час гри зламав палець, десь місяць відновлювався. А потім повернувся на батьківщину.
– Ще якісь кадрові зміни у “Політехніці” плануєте?
– Так, ми намагаємося підсилитися, це для нас обов’язково. Але зараз для цього не найкращий час. У багатьох країнах із 1 грудня будуть дозволені переходи гравців, можливо в цей час і підсилимося. Ми і зараз цим питанням займаємося, переглядаємо велику кількість гравців. Але не хочеться помилитися, вибрати гравця, ціна якого б не відповідала якості.
– У “Політехніку” ви прийшли в розпал сезону. Судячи з ваших слів, матеріалом, з яким вам доводиться працювати, ви не зовсім задоволені?
– Команду збирав не я, в кожного тренера є своє бачення потрібних йому виконавців. У мене воно трохи інше, аніж у Дмитра Базелевського. Не хочу нічого поганого сказати про свого попередника, просто в нас відрізняються погляди на формування команди. Мені здається, що з теперішнім підбором гравців достатньо складно вирішувати серйозні завдання. На деяких позиціях потрібні виконавці вищого класу.
– Валентине Петровичу, “Політехніка”, як і багато інших команд української Суперліги, з року в рік суттєво змінює склад. Із минулого сезону залишилося лише два виконавці…
– … Мав розмову на цю тему із президентом клубу. Не вважаю цю практику правильною. У кожного своя думка, але мені здається, що тих гравців, які добре себе зарекомендували, не потрібно міняти. Пошук новобранців не є простою справою. Значно легше брати перевірених гравців, які звикли до наших реалій, нашого чемпіонату, менталітету. Це дуже важливо. Розмовляв про це з керівником клубу. Мені здається, що Олександр Іванович Лазорко зі мною погодився.
– А чому взагалі вам доводиться відстоювати свою позицію у цьому, як на мене, очевидному питанні?
– Кожен тренер, як я уже говорив, має власну позицію. Свою я уже озвучив. Суттєва ротація у “Політехніці”, вочевидь, пов’язана із незадовільними результатами команди в останні роки. Тут є логіка. Я теж притримуюся правила, що потрібно дуже виважено ставитися до гравців, які програють. Нехай навіть вони непогано виглядають на паркеті, але без результату в них виробляються комплекси. Різниця між хорошою грою без результату і перемогами – велика. Тому потрібно шукати баскетболістів-переможців. Якщо впродовж 1-2 сезонів виконавці не добиваються результату, їх потрібно міняти. З цим важко не погодитися. Але якщо вдалося сформувати непоганий колектив, потрібно залишити велику кількість гравців.
– Але “Політехніка” далеко не єдина українська команда, яка по завершенні сезону суттєво міняє склад…
– На жаль, це правда. Можливо, це пов’язано з тим, що баскетболісти, які себе добре зарекомендували в Україні, отримують більш вигідні пропозиції. У них же є агенти, які хочуть якомога вигідніше прилаштувати свого клієнта.
– Тому вони і вимагають по завершенні сезону вигіднішого контракту?
– Так-так… Як правило, легіонери так і роблять. Не говоритиму прізвищ, але гравці, які залишалися і грали в Запоріжжі, Дніпропетровську, отримували суттєве покращення фінансових умов. Вони показували хорошу гру, а тому вимагали покращення умов.
– Зазвичай, у футболістів є один агент, який веде його справи. А в баскетболі, я так розумію, працюють цілі агентства, які опікуються великою групою баскетболістів?
– Так, у баскетболі дуже багато агентів, є також крупні агентства у Європі, за океаном. Це виглядає приблизно так: європейські агентства шукають американському баскетболісту роботу в Європі, потім вони виходять з пропозицією на американське агентство, яке представляє інтереси гравця. Кожен агент виставляє якісь свої умови, з цим виникають певні труднощі.
– Кожен агент, вочевидь, повинен отримати і свої комісійні…
– Безперечно, безкоштовно ж ніхто не працює, а тому контракт збільшується. Менше націнок виходить при роботі з тими агентствами, які працюють з європейськими гравцями, особливо насичений ринок у балканських країнах.
– Ще одна аналогія із футболом. Хорошому футболісті потрібно платити надбавку за те, що він дасть згоду грати у не розкрученому в Європі, малопопулярному українському чемпіонату. Якщо не буде надбавки, гравець відмовить “Шахтареві” чи “Динамо” і з радістю надасть перевагу середняку іспанського чи англійського чемпіонату. У баскетболі така ж ситуація?
– Вочевидь, ви маєте на увазі достатньо хороших по нашим мірками виконавців, якщо ними цікавиться “Шахтар” чи “Динамо”…
– Це стосується навіть 19-річних бразильців, які хоча і є перспективними, але ще не висококласними виконавцями…
– На жаль, така ж ситуація і в баскетболі. Якщо говорити про виконавця із команди учасника Євроліги, то сума буде дуже серйозною, вищою за ту, яка би була у Європі. Те ж саме стосується і Росії.
– Тож, доводиться обходитися гравцями, на яких немає попиту в Європі?
– Не те, щоби немає попиту. Просто розраховуємо лише на тих, хто нам по ціні підходить.
– Турнірна таблиця національної Суперліги адекватно відображає різницю в бюджетах клубів?
– Я би не сказав. Кілька клубів, які в низу турнірної таблиці, мають приблизно однаковий бюджет. Тому на перший план виходить селекційна робота, підбір гравців. Тобто, виходячи з бюджету, потрібно підібрати боєздатну команду.
– А селекційна робота в баскетболі як виглядає? Агенти присилають запис ігор за участю виконавця, переглянувши які, ви повинні визначитися чи підходить такий гравець вашій команді?
– Так багато хто працює. Але я завжди наполягаю на можливості перед підсипанням контракту запросити гравця на оглядини. До речі, не всі агенти на це йдуть. Із цим є труднощі. Якби просто переглядати тільки записи ігор потенційних новобранців, ми б уже давно закрили свої проблемні позиції. Але я на це не згоден.
– Якщо не хочуть агенти відпускати клієнта на оглядини, значить щось приховують і це повинно тренера насторожити?
– Так, правильно кажете. Якщо не погоджуються переглянути, значить гравець не впевнений у своїх силах. Або агент не впевнений у кваліфікації баскетболіста.
– Судячи з ваших слів, для покращення результатів “Політехніки”, вам потрібно лише два гравці?
– Бажано, було би… На деяких позиціях мені б хотілося бачити гравців високого рівня. Ми в процесі пошуку.
– Якщо реалістично оцінювати власні сили, які завдання до снаги вирішувати “політехам”?
– Наразі потрібно боротися. Завдання вийти в плей-офф ніхто не скасовував. Потрібно дуже багато працювати і вдало провести селекцію. Тоді все реально. Цього року гратимемо три кола, попереду ще 26 матчів. Тож, час на виправлення ситуації в нас ще є. Усе залежить від нас. При появі кількох гравців високого класу, ми здатні покращити результати.
