Дубль “Політехніки-Галичини” підсилили Ілля Жуковський та Артем Суліма
Дублери “Політехніки-Галичини” провели відновлювально-тренувальний збір у Криму. Подробицями про той десятиденний період із життя команди ділиться засмаглий головний тренер дублерів Анатолій Заверікін.
– В Алушті не було умов для занять баскетболом, роботи над технікою, – розповідає головний тренер. – Майданчик 70-х років, з ямами, слизький. Дуже легко травмуватися. Такі умови і стали однією з причин того, що основний акцент ми зробили на загальній фізичній підготовці. Займались бігом, вибіганнями під гору. Стрибками різними. Хлопці багато плавали – по 10 відстаней між пірсами (близько 800м). До речі, у плаванні я приєднувався до хлопців. Разом з ними долав ті відстані… Працювали циклами у співвідношенні 2:1 – два дні займаємося, один відпочиваємо. Провели три такі цикли.
– Вам, як тренерові, також довелося багато працювати. Чи вдалося трохи відпочити?
– Не відпочиваєш, коли працюєш. Тим більше, коли під твоєю опікою – 14-15 гравців. А тут – постійно якісь нюанси виникають, інколи – навіть конфлікти. Одним словом, робота з людьми. Якби я поїхав кудись з дружиною, дітьми, то це була б інша справа! Скажу чесно, під кінець сезону хочеться відпочити навіть від гравців, яких протягом ігрового року постійно бачиш перед собою на тренуваннях, іграх, під час переїздів…
– До Алушти команда поїхала практично відразу по закінченні турніру у Харкові, де “Політехніка-Галичина” посіла лише третє місце. Чи аналізували ви той турнір, перебуваючи у Криму?
– Так, ми говорили про це. Я сказав хлопцям, що не задоволений результатом нашого виступу на Третіх студентських спортивних іграх. Але, як я вже казав напередодні від’їзду до Харкова, підготовка до тих змагань була зірвана. Сезон закінчився, навчальний рік теж. Тому на заваді підготовці стали такі моменти як відсутність можливості харчуватися в університетському профілакторії, мешкати у студентському гуртожитку. Хлопці уже хотіли б додому поїхати, а ми їх у Львові тримаємо. От і спробуй мотивуй їх на самовіддачу.
Також проти нас зіграв той фактор, що лідери команди були травмовані. Доленко ще до плей-офф вибув з ладу. Він тоді поїхав додому лікуватися. Але, попри певну терапію, до Львова Олександр все одно повернувся у розібраному стані. А тому в перервах ігор у Харкові, він часто лягав на підлогу, підіймав ноги. Важко йому було. Полюляк – фактично те саме. Надкісниця травмована. Тренувався вибірково. Мовляв, сьогодні я побігаю, а завтра в тренажерний зал піду. – Чому, – питаю. – Нога болить, – каже… Також і ще однин гравець основи, Денис Тютюнник, травмувався. А він міг би дуже допомогти у тій грі, в якій ми програли з різницею в одне очко. (“Політехніка-Галичина” (дубль) – “Політехніка” (Київ) – 87:88). Полежаєв зробив підбирання. Нікому було м’яча зняти… Давидюк на той час уже сів на лавку через фоли. Антон, до речі, добре зіграв з Києвом. Він три з п’яти трьохочкових поспіль влучив. Завдяки йому команда вийшла вперед у грі, по ходу якої програвала. За сорок секунд до закінчення ми вели 4 очки. Та Полюляк дав супернику можливість влучити з-за дуги. Хоч я під час хвилинної перерви казав хлопцям: “Тільки не дайте їм забити “трійку”! Такою була установка. …Потім Микола мені пояснював, що пішов комусь помагати, помінявся, але це все розмови…
– Після тієї поразки настрій був не найкращий?
– Звісно, та й наш наступний суперник був сильним. Харківська політехніка – команда Вищої ліги. Вона там серед лідерів. З ними важко було грати. Гра видалася нерівною. Та й, як на мене, Харків трохи “тягнули”. Судді неодноразово ставали на бік господарів… Але не тільки у цьому причина поразки. Наші хлопці теж не зіграли на повну. Давидюк не показав усього, на що здатен. Полюляк взагалі вразив нульовими результатами. Цілу гру ми були в ролі тих, що наздоганяють. Відверто кажучи, Харків більше заслужив на перемогу! До того ж під кінець гри на лаву за фоли посадили наших двох гравців – Доленка та Давидюка. А Джигіль, який вийшов на заміну, не готовий грати на такому рівні. Не кидає, не бігає швидко. Не показав себе й Андрій Співак на позиції першого номера. Бракує швидкості, потужності, не може “продавити” суперника. Артемові Дрогончуку також ще є над чим працювати. Максим Тютюнник не зіграв, хоча на тренуваннях усіх “розривав”. Також Павло Сніщук, Микола Мазурак, Юрій Кущак ще не грають на високому рівні…
– Цього року до складу молодої “Політехніки-Галичини” не потраплять її лідери Олександр Доленко, Микола Полюляк. А також – Дмитро Бандуш. Хлопцям уже виповнилося по 22 роки, а це, згідно з регламентом, для дублера – забагато. А якими гравцями поповнився склад команди?
– З’явились Ілля Жуковський і Артем Суліма. Перший грав за дубль “Говерли”, другий – за дубль “ДніпроАзоту”. Жуковський 93-го року народження. Він ще два сезони може грати за дубль. Якщо я буду його підключати під основу, і в дублі він трохи награється, він може вирости класним гравцем. Школа у нього хороша. Він може грати на позиції третього номера, якщо треба, то й другим номером може грати. Суліма – більше працює на щиті, підбирання робить, в захисті може грати. Таким чином, ми маємо потужну передню лінію: Моторчук, Давидюк, Суліма, Жуковський. А от задньої лінії у нас нема. Полюляк пішов, Доленко теж. Залишились один Співак. Тому, хоч ми й маємо 5-6 гравців, які стануть кістяком команди, ще 4-5 хлопців треба буде підключати до роботи у новому сезоні.
– А чи відомо, у якому форматі відбуватимуться змагання дублерів у сезоні 2012/2013?
– Ходили розмови про те, що буде 8-10 команд і чемпіонат гратимемо у два кола. Також може бути, що гратимемо у Вищій лізі. Цей варіант цікавий тим, що можна буде залучати старших гравців, не лише молодь. Але зараз точно нічого не відомо.
Оригінал публікації http://www.politehgalychyna.com.ua/posts/view/2436
