Валерій Елькінсон: «Перемога в Кубку Суперліги – справжнє щастя!»

По гарячих слідах Фіналу Чотирьох враженнями й емоціями з клубною прес-службою поділилися представники володаря Кубка Суперліги – «Ферро-ЗНТУ», зокрема, президент запорізького клубу Валерій Елькінсон.

– Валерію Альбертовичу, подейкують, що виграти почесний приз вдруге вже не так приємно, як уперше. Чи можете Ви підтвердити або спростувати це твердження?

– Відчуття – такі ж самі: величезне задоволення! Перед початком зустрічі я відчував велике хвилювання, але зараз… Це – справжнє щастя!

– Порівнюючи перемогу у фінальному матчі з попередньою, яка з них, на Вашу думку, далася запоріжцям найважче?

– Важко сказати. Сьогоднішня перемога також була дуже непростою. Ми не могли розраховувати на Джеремі Шаппелла, а ще двоє наших виконавців травмувалися в попередній грі. Тож обидві звитяги далися важкою ціною.

– Виграшу Кубка передувала чорна смуга з трьох поспіль поразок у чемпіонаті…

– Найголовніше, що команда зуміла зібратися та довести скептикам власну спроможність завойовувати великі призи. А наші травмовані, Кемерон Мур і Ренді Калпеппер, відіграли важливу роль у вирішальному матчі. Незважаючи на ушкодження, жоден із них навіть не мав сумнівів щодо того, грати йому чи ні.

– Тож, назву відомого роману Миколи Островського «Так гартувалася сталь» можна перефразувати на «так гартувався характер «Ферро-ЗНТУ»?

– Саме так!

Враженнями від фінального двобою та другого в історії команди Кубка Суперліги поділився й наставник «Ферро-ЗНТУ» Кирило Большаков.

– Кожного разу, з року в рік «Ферро-ЗНТУ» підходить до Фіналу Чотирьох не у статусі фаворита. І навіть зараз, незважаючи на високу позицію в чемпіонаті Суперліги, останні три поразки суттєво знизили акції запоріжців…

– Ви знаєте, я вірив у них на початку сезону, вірю зараз і не зміню своєї думки й надалі. А той факт, що нас перестали розцінювати в якості фаворитів, зіграв лише на руку нашій команді. А от коли починаються розмови про те, що «Ферро-ЗНТУ» мусить виграти, не має права на поразку – я починаю непокоїтися. Ми справді спроможні! Відсутність тиску лише допомагає досягати результатів.

– Кемерон Мур сьогодні зіграв, незважаючи на травму, чудово. Чи варто це розцінювати як перетворення хлопчика в чоловіка?

– Так, у нинішньому сезоні траплялися моменти, коли він лінувався, не дуже прислуховувався до порад і настанов тренерського штабу. Отримавши ж учора дуже неприємну травму, він продовжував боротися, нікому не скаржився, і цей крок підняв його в моїх очах і в очах уболівальників.

– Те, що Олександр Рибалко був визнаний найціннішим гравцем Фіналу Чотирьох, стало для Вас несподіванкою. Чи Ви навіть не замислювалися над цим?

– Я про це дізнався разом з усіма, під час нагородження. Тому вважаю, що наш капітан упродовж своїх виступів за «Ферро-ЗНТУ» заслужив це звання. Хоча, окрім нього, ще кілька гравців команди могли повноправно претендувати на звання найкориснішого. За Олександра ж я дуже радий. Сьогодні він був одним із найкращих, справжнім лідером.

– Перемога в Кубку, напевно, найкращий варіант перервати триматчеву серію поразок?

– Той спад в іграх чемпіонату був очікуваним, хоча й несподівано глибоким. А та робота, що проводилася з командою у цей важкий період, окупилася зараз.

Не приховував своїх емоцій і найкращий бомбардир цьогорічного Фіналу Чотирьох і всіх розіграшів Кубка Суперліги Ренді Калпеппер.

– Ренді, минулого року ти виграв звання найціннішого гравця Фіналу Чотирьох, але команда програла у фіналі. Цього ж року ситуація кардинально протилежна…

– Цього разу я щасливий. Рік тому я казав в інтерв’ю, що з радістю поміняв би звання MVP турніру на перемогу. Я й зараз не відмовляюся від своїх слів. Кубок Суперліги їде до Запоріжжя – і я щасливий. Програти у фіналі другий рік поспіль було б неприпустимо.

– Ти грав із травмою, Кемерон Мур – теж, але ви, хлопці, виявили справжній чоловічий характер…

– Ми знали, що повинні грати через біль. Ми не мали права підвести колектив у вирішальний момент. Кемерон – мій сусід по кімнаті під час виїзних серій ігор. До нинішнього сезону він не мав досвіду виступів у статусі професіонала. Тож ми багато спілкувалися на цю тему. Під час цих розмов я неодноразово зазначав, що ми повинні не зважати на травми, а виходити на майданчик і віддавати усі сили задля перемоги. Як бачите, Кемерон прислухався до моїх порад.