Нещодавно стартував новий баскетбольний сезон серед жіночих команд. Оновлена жіноча львівська команда “Політех-Баскет” уже зіграла дебютний матч. Про завдання та перспективи на сезон, пр… Нещодавно стартував новий баскетбольний сезон серед жіночих команд. Оновлена жіноча львівська команда “Політех-Баскет” уже зіграла дебютний матч. Про завдання та перспективи на сезон, про тонкощі жіночого баскетболу – в ексклюзивному інтерв’ю з головним наставником “Політех-Баскету” Заслуженим тренером України Віктором Максимовичем Корягіним.
– Вікторе Максимовичу, звідкіля така безмежна відданість баскетболу?
– Усе життя баскетбол крокує пліч-о-пліч зі мною. Після закінчення інституту з 1968 року постійно працював у Львівському інституті фізичної культури, приблизно 25 років. Одночасно з цим упродовж 1970 – 1973 був в інфізівській аспірантурі. Тоді ж віце-президент ФІБА Микола Володимирович Семашко, який завідував ще й кафедрою, залучив мене, аспіранта, до роботи зі збірною СРСР. Так і почалося. Із 1970 – 1980 працював із різними командами Радянського Союзу. На чемпіонаті світу 1974-го команда СРСР посіла перше місце. Разом із Володимиром Петровичем Кондрашиним готував команду СРСР до Олімпійських ігор 1976 року в Мюнхені. До речі, ця команда виборола золото Олімпіади. Потім, упродовж 1976 – 1980 рр. працював із живою легендою
баскетболу Олександром Гомельським (більше – з юніорськими та кадетськими командами СРСР). На прохання спорткомітету у той самий час розпочав роботу зі збірними командами України.
– Що цікавого можете згадати з того періоду?
– Пригадую 1983 рік, коли ми виграли Спартакіаду народів СРСР у Москві. До речі, тоді у складі збірної був легендарний Володимир Рижов. У півфіналі наша команда грала зі збірною Ленінграда, в якій працював Володимир Кондрашин. За кілька секунд до кінця тієї пам’ятної гри ми програвали одне очко. М’ячем володіла команда з берегів Неви, але зробила пробіжку і втратила його. Після цього Рижов фантастичним кидком влучив у кошик. Ми перемогли з різницею в один пункт. А от у фіналі, попри те, що збірна Москви була дуже сильною, у нас гра пішла, як кажуть, “в одні ворота”… Тоді ми перемогли грізних москвичів. 1986-го повторили свій успіх. Щодо “Політехніки-Галичини”, то мені довелося особисто працювати над створенням цієї команди з 1994 по 2002 рік разом із Анатолієм Заверікіним.
– Ніщо не стоїть на місці. Як еволюціонував баскетбол?
– Передовсім, великий вплив на баскетбол мали зміни правил. Наприклад, розміри майданчика збільшилися до 28х15 метрів. Раніше він був меншим – 26х14 метрів. Також баскетбол став більш мобільним. З’явилося багато добре фізично підготовлених високорослих гравців, які дуже рухливі. Вони вдало можуть зіграти на різних позиціях: п’ятим, четвертим, третім номером. Виріс і тактико-технічний арсенал гравців.
– Яка специфіка роботи з жіночими командами?
– Дівчата більше піддаються тренерському впливу. Вони більш відповідальні, слухняні. Хоча і тут є свої нюанси. Жінка – це жінка. Всілякі жіночі проблеми впливають на тренувальний процес.
– Чого не вистачило “Політех-Баскету”, аби досягти позитивного результату у першій грі сезону у виїзному матчі проти “Динамо-НПУ”?
– Склад киянок значно сильніший, ніж наш. За “динамівок” виступає дует хороших американських легіонерок. По-друге, ми лише десять днів тренуємося, тому поки що “Політех-Баскет” не готовий фізично на рівних боротися з такими командами, як “Динамо-НПУ”.
– Як Ви вважаєте, що основне у баскетболі: імпровізація чи “схема”?
– Насамперед має бути відпрацьована хороша тактика у захисті. Тоді в нападі буде набагато легше грати, бо з’явиться швидкий відрив. Хоча під час комбінацій можна й імпровізувати. Це просто треба відчути.
– Якими якостями мав би володіти баскетболіст, аби стати гарним гравцем?
– Передовсім, характером. Якщо він є від Бога, тоді баскетболіст б’ється, думає, приносить користь команді на майданчику.
– Яке завдання стоїть перед командою на сезон?
– Потрапити у вісімку кращих, тобто в плей-офф. Потім – зіграти якомога краще та пройти якомога далі. Нам треба декілька місяців, аби надолужувати втрачене. Адже тренування перед початком сезону ми розпочали лише за 10 днів до старту чемпіонату. Відтак, треба підтягувати і фізичні кондиції, і тактику гравців “Політех-Баскету”.
– У “Політех-Баскеті” з’явилася одна із лідерок попереднього чемпіонату, маю на увазі Воронову.
– Воронова поки ще не готова грати на всі сто відсотків. Мало того, вона в останньому матчі проти “Динамо-НПУ” зламала палець. Тепер ми маємо ще й з цим проблему, враховуючи те, що в суботу у нас гра із Одесою.
– Як Ви оцінюєте рівень цьогорічної жіночої Української баскетбольної ліги, порівняно з минулим сезоном?
– Цього сезону команди у жіночій лізі значно сильніші. Здебільшого, за рахунок сильних легіонерок. Щодо “Політех-Баскету”, яку я треную, то у її складі грають усі українки, крім однієї легіонерки з Молдови.
– Минулоріч гостро відчувалася нестача класного п’ятого номера. Цього сезону у “Політех-Баскеті” з’явилося відразу троє таких гравців – Діданова, Матвєєва та Стащук…
– Ці дівчата справді непогані. Але зараз вони поки що “нульові”, передусім, тому що ціле літо нічого не робили. А попередній чемпіонат, як ви пригадуєте, закінчився в травні. Вони відпочивали. Самі розумієте, що означає чотири місяці не тренуватися, а потім – одразу в бій. Звичайно, що їм дуже важко. Зараз ми двічі на день тренуємося, але зрозумійте, що на все потрібен час. Аби в гарних фізичних кондиціях підвести гравців, потрібно щонайменше три місяці проводити тренувально-підготовчий період.
– Які команди вважаєте своїми основними конкурентами?
– Явними фаворитами чемпіонату я вважаю дніпропетровське “Дніпро”, київське “Динамо-НПУ” та запорізьку “Козачку”. Ці команди є однозначно сильнішими, аніж інші. За своїм складом, можливостями та матеріальним становищем. Щодо решти команд, важко нині що-небудь про них сказати, адже я не бачив їх усіх у дії. Цього року всі жіночі команди ліги активно поповняються за рахунок легіонерок із США, Росії, Білорусі.
Прес-служба БК «Політех-Баскет», Мстислав КОЦЬКИЙ-БОБ’ЯК
