Регулярний чемпіонат БК «Політехніка-Галичина» завершила на 11 місці та не зуміла пробитися у плей-офф. Відтак, тепер львів’яни змагатимуться за місця із 9 по 1…
Регулярний чемпіонат БК «Політехніка-Галичина» завершила на 11 місці та не зуміла пробитися у плей-офф. Відтак, тепер львів’яни змагатимуться за місця із 9 по 14. Перед цим команду покинув головний тренер Михайло Увалін, а виконувачем обов’язків наставника «Політехніки-Галичини» призначено Володимира Романовича Поляха. Про шлях у баскетбол, про завдання, а також про малюнок гри у нашій розмові із новоспеченим тренером львівської команди.
– Володимире Романовичу, розкажіть будь ласка, як розпочався Ваш баскетбольний шлях?
– Розпочав баскетболом займатися ще у школі, у четвертому класі. Постійно виступав на різноманітних турнірах (за збірні України та СРСР). Спочатку виступав за львівський «СКА». Боролися за вихід у першу лігу СРСР. Та це завдання було не із легких. Тоді рівень баскетболу був дуже високим і конкуренція такою ж. Повернувшись із армії, я почав виступати за свій навчальний заклад – Львівський інститут фізичної культури. Пам’ятаю, якими важкими були дербі саме із «Політехнікою». Після закінчення першого курсу інституту мене запросили у Миколаїв. Тоді миколаївська команда виступала у першій союзній лізі, а згодом виборола місце й у вищій лізі. До речі, «Миколаїв» чи не єдина команда, яка у всіх 19 сезонах найвищого дивізіону ніколи покидала його. У 2005 році я завершив кар’єру гравця і став асистентом головного тренера МБК «Миколаїв» Валентина Берестнєва. З 2007 року очолював цей колектив аж до жовтня 2009. До тепер знаходився на адміністративній роботі в «Миколаєві». Хоч і не тренував, але постійно брав участь у баскетбольному житті.
– Ви – тренер молодіжної команди України. На Ваш погляд, не буде важко суміщати роботу у збірній та у клубі?
– Річ у тому, що робота у клубі та у збірній у часі не співпадають, тому проблем із цим не повинно бути. Перший збір «молодіжки» запланований на 9 червня (з 8 по 18 липня 2010 у Хорватії пройде молодіжний чемпіонат Європи. – В. Полях), до цього часу я хочу повністю розпланувати роботу в «Політехніці-Галичині».
– Яких гравців, і на які позиції хотіли би бачити у складі «Політехніки-Галичини»?
– Поки що конкретних прізвищ називати не буду. Скажу тільки те, що необхідно посилювати позицію першого та п’ятого номера. Перший номер повинен вести гру, добре бачити майданчик, бути своєрідним місточком між тренером та решту гравцями команди. Завдання першого номера – організація гри, розстановка всіх гравців команди на свої місця. На сьогодні позиція добротного першого номера є великою проблемою. І у збірній Україні, і в українських клубах. Мені хотілося, щоб в моїй команді був гравець такого амплуа, який не буде набирати 20 очок, так би мовити, грати на свою власну статистику, а буде більше вести гру. Також мені хотілося б, аби в команді більше було українських гравців, аніж легіонерів. Максимум п’ять легіонерів.
– Кого з гравців дублюючого складу «Політехніки-Галичини» будете залучати в основну команду?
– Поки що я ще не встиг добре ознайомитися з гравцями дублюючого складу. Однак, з того, що бачив раніше, можливо, будемо підтягувати до «основи» Миколу Полюляка.
– У теперішньому складі «Політехніки-Галичини» грає велика кількість іноземних легіонерів. Чи не виникає у Вас із ними так званого мовного бар’єру?
– Ні. Мовного бар’єру не виникає, адже вони вже досить давно у Львові та професіонали своєї справи. У цьому плані дуже багато залежить від людини. У спілкуванні гравці моєї команди досить-таки нормальні та прості люди, тому із цим жодних проблем. Окрім того, американським легіонерам, наприклад, підказують партнери по команді, які володіють англійською.
– Яке завдання стоїть перед командою на ігри плей-офф за 9-14 місця?
– Зараз у нас є десять матчів. Я розмовляв із Ігорем Савицьким, який поставив завдання посісти дев’яте місце. Звичайно, що буде важко відіграти гандикап у три пункти від МБК «Миколаїв», але це можливо. Команда із міста корабелів зараз набрала доволі таки хорошого темпу. Вони зуміли перемогти у двох останніх матчах. Тому гра буде мати принципове значення. Стосовно южненського «Хіміка», не дивлячись на те, що їх покинула група американських легіонерів – це теж добротна команда. У їхньому складі є такі класні гравці, як Кольченко, Агафонов. Тому, вважаю, що «Хімік» і МБК «Миколаїв» команди приблизно однакового рівня, з якими у нас буде головна боротьба за дев’яте місце.
– Чи не лячно працювати з командою, яка була сформована вже до Вас?
– Зовсім не лячно. В командних діях баскетболісти «Політехніки-Галичини» показали, що добре розуміють, що від них вимагається. Тому в команді все нормально, вони можуть здорово грати, як в тактичному плані, так і в фізичному. Та й не слід забувати, що ті, команди, які боротимуться за 9-14 місця, це команди, зовсім іншого рівня, аніж приміром БК «Одеса», «Будівельник», чи, скажімо, БК «Київ». Тому завдання посісти дев’яте місце цій команді цілком до снаги. Ми повинні боротися у кожному із матчів, що залишилося зіграти до кінця сезону.
– Гравці, які проявлять себе у матчах, що залишилися, мають шанс залишитися на наступний сезон у «Політехніці-Галичині»?
– Зараз про це ще зарано говорити. Передусім потрібно вдало зіграти в іграх, що залишилися. Хоча, звісно, кожен із них має шанс. Зараз я хочу подивитися на тих гравців, які є у команді. По-перше, подивитися, як вони себе поводять на майданчику під час матчів, як вони виконують тренерські установки, як вони піддаються так званій перебудові по ходу гри і таке інше… Також мені цікаво дивитися за Лямонтом Макінтошем, чи зможе він по ходу матчу перелаштовувати свою гру. В першу чергу мені цікаво подивитися за грою легіонерів «Політехніки-Галичини».
– До слова, як виник варіант зі Львовом?
– У мене було велике бажання працювати десь тренером, адже по-натурі я творча особистість. Тим паче, я довгий період часу знайомий з Ігорем Васильовичем Савицьким (генеральний директор БК «Політехніка-Галичина». – Авт.), який запропонував мені очолити «Політехніку-Галичину». Та й Львів, для мене є рідним містом. Адже саме тут я розпочинав грати у баскетбол, вчився в Львівському інституті фізичної культури. До того ж умови у Львові створені дуже хороші. Тому мені потрібен час аби реалізувати свої можливості у цьому клубі.
– Зараз Вашим помічником є Олег Пелех…
– Я з ним знайомий вже дуже давно. Адже колись разом грали за миколаївську команду, також разом навчалися в Львівському інституті фізичної культури. Саме тому я обрав його собі в асистенти.
– З ким із гравців у складі «Політехніки-Галичини» були знайомі до приходу у клуб?
– З Ярославом Зубрицьким із всіх гравців «Політехніки-Галичини» знайомий вже дуже давно, з Андрієм Корочкіним знайомий трошки менше, хоча з ним ми часто бачилися, адже він досить тривалий час грав у южненському «Хіміку». Хоча й з іншими гравцями команди у мене не виникає проблем. Адже я бачу, що у «Політехніці-Галичині» зібралися професіонали, які добре виконують свою роботу. Всі хлопці дуже серйозно ставляться до тренувань, до віддачі грі. Тому із цим немає жодних проблем.
– Попереду ще 10 матчів, чи буде вносити якісь зміни у малюнок гри «Політехніки-Галичини»?
– Кардинальних змін не робитиму. Це було б нерозумно, адже можна повністю розвалити команду. Передусім тому, що коли гравцям сказати нехай забудуть всі попередні настанови попереднього тренера, може початися хаос у грі. Підкорегувати – так, але радикально змінювати малюнок гри команди не бачу сенсу. Спочатку потрібно визначитися з гравцями на наступний сезон, а вже тоді підбирати той чи інший малюнок та тактику на ігри. У нападі в нашій команді є дуже сильні виконавці, хотілося б дещо підтягнути та скорегувати гру у захисті. Тому передусім свою роботу буду спрямовувати саме на цей елемент баскетболу.
– Якій схемі захисту Ви віддаєте перевагу?
– Працюючи з Єфимом Таслицьким мені сподобався зонний захист. Хоча, це не означає, що гравець став у своїй зоні і стоїть. У зонному захисті теж потрібно працювати не менше, аніж в індивідуальному. Головне, на мій погляд, правильно оцінювати ситуацію у будь-якому із видів захисту. Гадаю, що з цим у гравців моєї команди немає проблем. Просто їм потрібно тільки трішки підказати, як саме при такому захисту їм потрібно розташовуватися та діяти.
– Тобто все-таки зонному захисту?
– Зонний захист розглядаю, як один із варіантів. Ще раз повторюся, що сезон ще не закінчено, потрібно грати до кінця. Важливим є налаштування команди на ці 10 ігор, які залишилося зіграти.
– Чи вистачить фізичних кондицій гравцям «Політехніки-Галичини» аби вдало зіграти у турнірі за 9-14 місця?
– Я бачу, що гравці зараз перебувають у добрій фізичні формі. Тому до завершення сезону ігрової міці їм повинно вистачити.
– На Ваш погляд, які команди Суперліги вестимуть боротьбу за призову трійку?
– Передусім це «Будівельник», «Ферро-ЗНТУ», «Азовмаш» та БК «Київ». Особисто мені дуже імпонує гра запорізького «Ферро-ЗНТУ», якщо вони вдало проведуть кінцівку чемпіонату, у них є всі шанси святкувати перемогу у чемпіонаті. Окрім того, у складі запорізької команди є низка дуже сильних у баскетбольному плані американських легіонерів.
Мстислав Коцький-Боб’як, прес-служба БК «Політехніка-Галичина»
Джерело: БК Політехніка-Галичина
