Нік Вільямс є одним із старожилів теперішнього складу “Політехніки-Галичини”. Із попереднього сезону у львівській команді залишилося лише двоє гравців – він та капітан &ldqu…
Нік Вільямс є одним із старожилів теперішнього складу “Політехніки-Галичини”. Із попереднього сезону у львівській команді залишилося лише двоє гравців – він та капітан “політехів” Ярослав Зубрицький. Сьогодні розмова з американським захисником львівської команди.– Нік, ти вже два роки в Україні. Що скажеш про цю країну?
– Мій досвід в Україні є в більшості про спорт. Україна є досить холодною країною порівняно з тим, де я живу, із Техасом (США). Це є найбільшою різницею, яку відчуваю у порівнянні з Україною.
– А до приїзду в Україну, щось чув про неї?
– Це велика країна, я жив у Львові, але водночас багато подорожував по Україні граючи у складі “Політехніки-Галичини” проти багатьох баскетбольних клубів України. Переїзди із однієї частини України з Заходу на Схід є дуже виснажливим та важкими. Вважаю, що схід та захід України різняться між собою, зокрема щодо мови, якою спілкуються люди. Раніше до приїзду у цю країну я чув лише про Чорнобиль.
– З ким товаришуєш із своїх партнерів по команді?
– Всі гравці в “Політехніці-Галичині” є моїми друзями. Але насправді я більше спілкуюся з іноземцями, бо це простіше.
– А як тобі місто Львів?
– Я і моя сім’я почуваємо себе комфортно у Львові. Наприклад, я був у інших містах України, але Львів мені подобається найбільше, це досить таки миле місто, виглядає досить старовинним із древніми будинками в центральній частині міста та церквами. Хоча, вважаю, що кожна людина, яка займається спортом професійно звикає до переїздів у різні країни світу. В майбутньому після закінчення моєї кар’єри гравця я бачу цілковиту можливість повернення в Україну. У мене тут багато знайомих гравців, також я спілкуюся по інтернеті тому у цьому не виникає складнощів.
– Чи любить твоя донечка приходити на баскетбол?
– Їй подобається баскетбол, однак я гадаю, що їй все-таки більше подобається група підтримки “Політехніки-Галичини”, яка танцює під час тайм-аутів.
– Коли ти забиваєш багато очок та вдало проводиш гру, чи влаштовує дружина разом із донечкою свято удома?
– Після ігор я зазвичай дуже втомлений, тому більше перевагу надаю відпочинку. А так, зазвичай, коли я перемагаю, то ми можемо поїхати, наприклад, у якусь із піцерій поїсти.
– Як звати дружину та доньку?
– Мою дружину звати Брітані, а донечку Айяна. Ім’я нашій доньці ми вибирали спільно із дружиною. Із нею я познайомився у вищій школі, а після закінчення університету ми одружилися.
– Розповіси, як ти потрапив у баскетбол?
– Моїм першим заняттям в спорті був американський футбол. Однак це дуже небезпечний вид спорту, я бачив багато травм у цьому виді спорту серед молодих юнаків. Саме тому я вибрав свій кар’єрний шлях у баскетбол. Баскетболом я почав займатися у дуже ранньому віці, у школі.
– До України у Європі бував десь? Якщо так, то де?
– Був у багатьох країнах центральної та південної Європи: Словенії, Хорватії, Боснії, Польщі, Угорщині… У багатьох із цих країн є багато цікавих речей, на які варто звернути увагу. Досить важко порівнювати ці країни між собою.
– У тебе багато татуювань на тілі, а що вони означають?
– Одним із моїх улюблених татуювань є популярний вислів із проповіді Мартіна Лютера Кінга. Одне із тату на моїй руці – слова Мартіна Лютера Кінга: “Неозброєна правда і чиста, щира любов стануть вищими критеріями реальності”.
– А коли ти зробив перше татуювання?
– Перше своє татуювання я зробив у 18 років. Воно стосувалося китайської тематики – це дракон та надпис – “Міцна темна людина”. А зображення дракона мені сподобалося передусім тому, що я ціную мистецтво. Також я хочу зробити татуювання моєї доньки та зробити тату скорпіона, бо він є моїм знаком зодіаку. Свого часу я хотів зробити татуювання на шиї, однак моя дружина була категорично проти цього.
– З ким із теперішніх баскетбольних зірок і колишніх баскетболістів ти б зіграв разом в баскетбол в одній команді?
– Мені подобається, як грає Леброн Джеймс. А в одній команді я б хотів зіграти із Шакілом О’Нілом. Я особисто зустрічався із цим баскетболістом. Він вражаючий. Дивлячись за на нього на майданчику, як він рухається, як він грає – це надихає та вражає.
– Зараз у команду прийшов новий тренер Андрій Подковиров. Порівняй минулорічну команду Михайла Уваліна та цьогорічну «Політехніку-Галичину» під керівництвом Володимира Поляха, а тепер Андрія Подковирова?
– Андрій Подковиров вніс в команду багато досвіду, він більш відкритий для команди, також він вносить багато роботи в команду, гарно пояснює тактику гри. А Увалін більше у цьому плані проводив тренувань. Зараз ми маємо основу команди, тобто декількох гравців, які складають “кістяк” команди.
– Як вважаєш, чого не вистачає “Політехніці-Галичині” аби краще виступати цього сезону?
– Більшого натхнення та більше наполегливості. У багатьох іграх ми втрачали перемогу в одне-два очки, мабуть, недостатньо допрацьовували в окремих епізодах і це не дозволяло нам досягати бажаного результату.
– Оціни рівень української баскетбольної Суперліги?
– Це є достатньо хороший, високий рівень. Однак найвищий рівень команд, якщо порівнювати із Україною все-таки у єврокубках.
– Якби тобі запропонували написати книжку, про що б вона була?
– Свій життєвий досвід я передаю тим, з ким я є в одному середовищі, я не пишу книжок. Головною моєю ідею є те, що люди в різних країнах виглядають досить схожими. У них однакові біди та однакові проблеми.
– Як проводиш вільний від баскетболу час?
– Вдома зі своєю донечкою. Вона доволі енергійна дитина, ходить займатися в гімнастичний зал, який знаходиться у ПС “Галичина”.
– Які твої улюблені страви?
– Моя бабця готує прекрасний овочевий салат. В Україні я в багатьох магазинах дивився за ним, однак ніде його не знаходив.
– Яка твоя улюблена книга?
– Так я люблю читати книги. Тільки що закінчив читати книгу про світ, американців, корпорації, владу та про ведення бізнесу. Про добрий та поганий бізнес. Зазвичай я читаю електронні книги з інтернету, а бібіліотеки не відвідую.
Джерело: БК Політехніка-Галичина
