Леонід Стефанишин, гравець БК «Будівельник», уже багато років знаний як майстер олей-упів й один із найбільш «летючих» баскетболістів Суперліги, ділиться із клубною прес-службою очікуваннями від Конкурсу Слем-данків від Української Аграрної і Хімічної Компанії Матчу Зірок 2011, в якому він братиме участь.
Леоніде, як проходили вибори претендента від «Будівельника» на «слем-данк контест»?
Як таких виборів на цей конкурс не було. Напевно, мене просто й раніше знали, як людину, яка може забити якийсь цікавий данк, можливо й віце-президент клубу порадив Суперлізі мою кандидатуру, тому мені й дали можливість проявити себе не тільки в якості гравця, але і в якості шоумена, данкера.
Для того, щоб виграти такий конкурс, необхідно перебувати в хорошій ігровій формі. Як у тебе з цим справи?
Все гаразд. Цей сезон для мене не те щоб невдалий, просто в команді зібралося багато висококласних гравців, і тому не завжди вдається потрапити на майданчик, тим не менше, я в повну силу готуюся до кожної гри, розуміючи, що заради чемпіонства потрібно бути готовим у будь-який момент вийти та показати все, що ти вмієш. Тим більше, на ігри із суперниками слабшими, коли точно знаєш, що будеш грати. Що стосується данків, то тепер треную їх інтенсивніше, що й буду робити весь найближчий тиждень паралельно з підготовкою до ігор із «Кривбасбаскетом» й «Азотом». Я завжди казав дітям – для того, щоб щось робити добре, ти повинен займатися цим постійно. Хочеш добре керувати машиною – керуй нею частіше, хочеш стати письменником – постійно пиши. Хочеш добре закладати данки – частіше стрибай, безперервно працюй над цим. Тому після кожного тренування для мене важливо раз 5-10 згори забити.
Ти стежиш за подібними конкурсами, які проводяться в НБА, Іспанії?
Взагалі, я розумію, що зараз глядача складно вразити простим данком, потрібно дивувати його яким-небудь шоу, або ще чимось. Побачимо, як вийде, але думаю, ми всі будемо отримувати задоволення від процесу. Подивіться, на прикладі НБА, на данк Блейка Гріффіна, – він перестрибнув капот машини, і виграв «слем-данк контест» саме завдяки шоу, яким супроводжувався його кидок. Останнім часом, щоб простежити за тенденціями, я переглядав кілька конкурсів в інших країнах. Втім, я й без того знаю, на що здатний, і яку родзинку можу принести в кидок згори. Всіх карт, звісно ж, розкривати поки не буду.
У твоїй кар’єрі було безліч слем-данків. А який із них запам’ятався тобі найбільше?
Це було, коли я ще виступав у першій лізі за київський спортінтернат, мені було років шістнадцять. Пам’ятаю ми грали на виїзді, можливо навіть у Молдавії, я пройшов до щита, відштовхнувся з однієї ноги, заклав згори однією рукою, і, здавалося б, повис на кільці, як раптом… зрозумів що в стрибку осідлав когось із суперників, і зараз я не вишу, а просто сиджу в нього на плечах!
