Відразу після перемоги в останньому матчі регулярного чемпіонату турніру дублерів клубна прес-служба поставили декілька питань головному тренеру молодіжної команди БК «Донецьк» Валерію Плеханову.
Валерію Миколайовичу, два матчі на паркеті «Дружби» ваша команда виграла з великим рахунком. Все із запланованого вдалося втілити в життя?
По-перше, хочу сказати, що дві останні гри ми граємо на тлі колосальних фізичних навантаженнях. Намагаючись краще підготуватися до Фіналу восьми, ми почали планомірно підтягувати «фізику», адже наприкінці сезону відчутно бракувало кондицій. Тому в іграх із «Києвом» і «Будівельником» далося взнаки те, що хлопці не свіжі. Однак це нормально й природно, навіть у таких умовах у захисті відпрацювали на «добре», а от у нападі є нюанси – все робиться повільно, без потрібної різкості, недостатньо швидко ходить м’яч.
Крім того, сьогодні були невеликі проблеми проти простої «зони». Це дивно, адже з таким захистом в ході сезону справлялися досить легко. А сьогодні легко виводили гравця на вільний кидок, а от відсоток реалізації залишав бажати кращого. Як на мене, на це впливала «фізика» та зал. Зчеплення з паркетом настільки жорстке, що баскетболісти зупиняються на місці, як укопані. До того ж потрібно знову звикати до великих габаритів.
У цілому, чим запам’ятався регулярний сезон дублерів?
Турнір дійсно вийшов цікавим, було дуже багато ігор з непередбачуваним результатом. Для донецької команди найяскравішим враженням залишилася величезна кількість переїздів. Не мати стільки часу свого ігрового залу – це просто катастрофа насправді. Перебування в дорозі заважало тренувальному процесу, а в цьому віці більше уваги потрібно приділяти саме тренуванням, і не лише влітку. А коли за тиждень проводимо два-три матчі, і на кожен потрібно кудись їхати, методику занять взагалі не вибудувати. Зрозуміло, що будь-якому баскетболістові краще частіше грати, але я б додав звичайні заняття. Сподіваюся, що наступного року в нас не буде ось таких проблем із залом. Турнір також запам’ятався кількома цікавими протистояннями тренерів. Гадаю, такі ж інтригуючі матчі будуть і у Фіналі восьми.
Що стосується моєї команди, то завдання на перший етап ми не виконали. Можливо, це й смішно звучить для переможця регулярного чемпіонату, але напередодні старту сезону стояло завдання – не більше однієї поразки в кожному з чотирьох кіл. У підсумку, в пасиві маємо шість поразок – показник, звісно, хороший, за п’ять турів до кінця стали переможцями, але могли й повинні були виступити краще. Нове покоління, яке прийде на зміну нинішнім лідерам, має чітко розуміти, що наша команда з традиціями й завжди налаштована тільки на перемогу.
Хто (баскетболіст або команда) або що стало головною сенсацією цьогорічного турніру молодіжних складів?
Загалом, значних сенсацій і не відбулося. Завжди з повагою ставився до «Хіміка» й із задоволенням дивлюся на роботу й ігри южненської команди. У якому б складі вони не грали, залишається малюнок гри, а Олександр Пащенко дійсно на своєму місці й може створити з гравців саме команду. Дуже цікава команда в Запоріжжі, й «Ферро» тільки через коротку лаву боровся за друге, а не за перше місце. Це єдиний колектив дружних хлопців. Зрозуміло, що «Київ», який ми обіграли позавчора, дещо не той, який буде у Фіналі восьми. У цьому клубі практично всі гравці основного складу за віком можуть грати в дублі, тому до Дніпропетровська приїде зовсім інша команда. Ми поважаємо кожного й налаштовуємося тільки на перемогу, а там як уже вийде.
Внутрішня впевненість, що «Донецьк» готовий пройти шлях до вершини до кінця, є?
Я не хочу відповідати на це питання – занадто я забобонна людина.
