Цей центровий перебрався з французького «Ліможу» до «Ферро-ЗНТУ» в розпал сезону невипадково – 30-річний американець мав вирішити ті проблеми, які виявилися не під силу його співвітчизникові Ентоні Джонсону, й водночас стати гідним партнером у боротьбі під щитами Вінсенту Хантеру. Тому не відкрию секрету Полішинеля, якщо скажу, що й керівництво запорізького клубу, і його численні вболівальники покладали й, звичайно ж, покладають на Гуіна надії, що він здатний допомогти команді Кирила Большакова завершити сезон у мажорному настрої.
Втім, якщо бути відвертим, то своїх реальних можливостей Річард у повному обсязі ще не виявив, тож і надії справдилися лише частково. Чому так сталося, прес-служба БК «Ферро-ЗНТУ» поцікавилися в самого американського баскетболіста напередодні матчів чвертьфінальної серії плей-офф з маріупольським «Азовмашем».
Річарде, тобі довелося грати в кількох клубах України. Зізнайся відверто, де тобі було найкомфортніше?
Раніше я виступав за «ОДЕСУ», «Полтаву», «Азовмаш» і «Будівельник». Всюди мене приймали привітно, і все ж найзручніше я почувався в маріупольському клубі та й зараз у «Ферро-ЗНТУ». У «Будівельнику» теж було добре, але траплялися й необов’язкові, але прикрі, стресові ситуації. Взагалі ж, Україна мені подобається.
У складі «Ферро-ЗНТУ» тебе можна вважати своєрідним експертом із питань «Азовмашу», оскільки в позаминулій першості Суперліги ти у складі маріупольської команди здобув звання чемпіона. На твою думку, як розгортатимуться події в найближчих матчах між «Ферро-ЗНТУ» та «Азовмашем»?
Я думаю, що це протистояння буде для нас досить складним випробовуванням. Природно, ми прагнутимемо якомога краще виявити себе вже у двох виїзних матчах. Особисто я полюбляю грати проти тих команд, кольори яких раніше захищав. Упевнений, що це буде, використовуючи жаргон уболівальників, справжня «рубка», але видовищна й захоплююча. Я розумію, що склад команди «Азовмаш» докорінно змінюється кожного сезону, але він залишається висококласним колективом професіоналів. Втім, і «Ферро-ЗНТУ» зараз виглядає як досить симпатична й потужна команда. Усі разом ми – єдиний механізм, ігровий ансамбль однодумців. Тож маємо гарні шанси на успіх. Тому особисто в мене жодного побоювання або остраху перед маріупольськими «левами» немає, і я налаштований показати все, на що здатний. Обіцяю, що гратиму на межі можливого.
23 квітня «Азовмаш» гратиме в Казані за третє місце у Фіналі Чотирьох Єдиної ліги ВТБ. Чи може ця обставина якимось чином зіграти на руку «Ферро-ЗНТУ»? Адже ви маєте більше часу для підготовки до чвертьфінальних матчі серії плей-офф чемпіонату Суперліги.
Думаю, що цей фактор навряд чи стане для «Азовмашу» проблемним. Нинішнього сезону для них стало звичним брати участь відразу в кількох турнірах, тобто виступати не на одному фронті. Проте не можна не враховувати, що маріупольці – звичайні люди, тож не виключаю, що на діях когось із гравців позначиться тягар певної втоми. Але в матчах такого рівня й напруги, повірте, все може знівелюватися величезною мотивацією. І ось тут я не відкрию Америки, якщо скажу, що ми повинні бути вдвічі мотивованими за суперника. Тому я переконаний, що обидві команди продемонструють свій бійцівський характер, волю до перемоги та майстерність.
Наставник «Азовмашу» Роландас Ярутіс має невеликий тренерський досвід. Адже він лише в січні нинішнього року досить несподівано обійняв посаду головного тренера семиразових чемпіонів Суперліги. Чи може це позначитися на віртуальній тренерській дуелі з керманичем «Ферро-ЗНТУ» Кирилом Большаковим, який має дещо більший досвід?
З Роландасом я грав спочатку в БК «Полтава», згодом ми разом захищали кольори «Азовмашу», і він зарекомендував себе чудовим гравцем і партнером на майданчику. Тому я глибоко переконаний, що Ярутіс – дуже розумна, освічена, всебічно розвинена особистість. То чому б йому й на посаді головного тренера не здивувати баскетбольну спільноту? Стосовно тренерської дуелі, не думаю, що ця обставина істотно вплине на результати двобоїв, тому що обидві команди мають у своїх складах достатньо вправних виконавців і володіють досвідом турнірної боротьби. Повторюся, все вирішить вмотивованість та бойовий дух гравців.
Хто з баскетболістів «Азовмашу», на твою думку, буде найнебезпечнішим для «Ферро-ЗНТУ»?
Три тижні тому в матчі між Азовмашем» і нашою командою грізний Рамел Каррі записав до свого активу 30 очок, то ж він і є дуже небезпечним гравцем. У такому ж дусі може виявити себе й набрати до двадцяти пунктів Фред Хаус. А є ще Деметріус Александер – гравець з надзвичайно великим досвідом, «мозок» і «локомотив» маріупольської команди, який уміє й забити, й пас віддати, впевнено й ефективно зіграти під кільцем в кожному матчі. Такими ж здібностями повною мірою володіє і Кріс Оуенс. Одним словом, більшість гравців «Азовмашу» приносять максимальну користь своїй команді, тож майже всі вони однаковою небезпечні для нас.
Річарде, запоріжці небезпідставно сподіваються, що ти здатний допомогти «Феро-ЗНТУ» вийти на якісно новий, більш високий рівень гри, який у підсумку дозволить вдало пройти перший раунд серії плей-офф. Проте інколи дехто помічає, що ти, пробач за відвертість, залежний від настрою, емоцій.
Так, коли я виходжу на гру максимально сфокусованим, у мене все виходить. Але буває й таке, що залежно від якихось побічних факторів чи побутових обставин, щось у мене не клеїться. І це трапляється з кожним без винятку гравцем. Конкретно в моєму випадку це частково пов’язано з адаптацією в нових умовах. Зважте на те, що я приїхав у нове для мене місто, у нову команду та ще й під завісу сезону. Хоча залишав я Францію з надією відкрити для себе щось нове, піднятися на вищий рівень. Тому цілком природно, моїй родині знадобився певний період для акліматизації, а мені особисто – ще й треба було призвичаїтися до гравців і наставників, словом, притертися в новому колективі, зрозуміти стиль командної гри в цілому, тактичні схеми, комбінації та тренерські задумки. Тобто, були в мене спади, були і вдалі матчі. Дуже хочеться, щоб уже в першій грі плей-офф ми показали цільну, потужну та результативну командну гру, потішили своїх вболівальників і, звичайно ж, президента клубу Валерія Елькінсона, а згодом гідно, на мажорній ноті завершили цей сезон. Сподіваюся, що нам вдасться це зробити.
Що ж, дякую за відверту та змістовну розмову! Успіху тобі й твоїй родині, і, звичайно ж, команді, кольори якої ти захищаєш!
