Під час прес-конференції головний тренер МБК «Миколаїв» Валентин Берестнєв підбив підсумки сезону, а також окремо зупинився на гравцях своєї команди, яка, нагадаємо, посіла п’яте місце за підсумками регулярного чемпіонату та пробилася до плей-офф.
Валентин Берестнєв:
Команда в сезоні 2010-2011 провела 53 гри, за підсумками чемпіонату ми виграли 28 матчів, здобули 2 перемоги в плей-офф, плюс маємо один виграш у Кубку Суперліги. Разом це 31 перемога – доволі хороший результат, п’яте місце за підсумками регулярного сезону. Така кількість ігор – оптимальний варіант для команд Суперліги та для вболівальників, це позитивна сторона чемпіонату. Ми стартували з серії 0:5 і, тим не менше, знайшли можливість посісти п’яте підсумкове місце.
Брали участь у чемпіонаті 2010-2011 рр. 18 виконавців: крім 10-ти основних, на плечі яких лягла основна частина навантаження, це молоді Жуковський, Кушніров, Шундель, Тонченко, Локтіонов (4 гри), Корочкін, що отримав травму, Вайкуліс і Норенко.
Оцінка основних гравців за персоналіями:
(№ 4) Андрій Корочкін був тим гравцем, який визначав малюнок нашої гри навіть після травми. Лише після підписання двох якісних захисників (першого та другого номерів) Корочкіна й Мажутіса ми визначилися з тактикою команди на сезон – гра від захисту. Андрій виправдав себе в проведених 15-та іграх, я вдячний йому.
(№ 5) Артем Буцький уже другий сезон в команді, це душа колективу, такий балагур, він створює настрій, крім корисних дій на майданчику. Тьома не дуже рівно провів сезон, були в нього хороші, але були і провальні ігри. Можливо, кращу свою гру він провів із «Говерлою».
(№ 6) Леонід Яйло: осібно стоїть ця людина, довголіттям якої в спорті можна захоплюватися. В цілому провів хороший сезон, ми ним задоволені. Думаю, Льоня ще рік пограє.
(№ 7) Ігор Сільковський. Складним видався сезон для Ігоря, рівень Суперліги виріс, і відразу стало помітно, що з командами першої четвірки Ігор не показував ту гру, якої ми від нього чекали, з рештою він міг показувати результат. Йому потрібно багато працювати над собою, щоб не загубитися та не опинитися за бортом Суперліги разом із Шепелем, Шурмелем.
(№ 8) Олексій Онуфрієв – наш капітан. Гарний був початок року, потім була пауза, проте в кінці він грав чудово. Можу сказати одне – я щасливий, що працюю з такою людиною ось уже майже десять років. Олексій небагатослівний, але завжди стовідсотково надійний – коли було потрібно впасти за м’ячем, не пригадую, щоб за десять років Онуфрієв не впав, не підставив своє тіло. Величезну подяку можу висловити за його бажання боротися. Олексій найкращий у нас за триочковими кидками в цьому сезоні – 42.6%.
(№ 10) Андрюс Мажутіс – складна за характером людина, не зовсім рівно в нас складалися відносини ще в передсезонні, але потім все вляглося, труднощі були подолані, наші відносини перейшли на інший рівень. Ця людина допомагала мені і в іграх, і на тренуваннях. Андрюс – найкращий за перехопленнями й передачами в клубі, довкола нього будувався захист.
(№ 13) Юріс Умбрашко. В кінці чемпіонату Юріс був невід’ємною частиною нашого механізму. Він легкокерований, все розумів, що я від нього вимагав, швидко схоплював. Можна було підписати його на місяць раніше, але ми довго сумнівалися через його недостатню ігрову практику. Мені було приємно з ним працювати.
(№ 21) Брайан Грін – напевно, найбільш улюблений гравець наших уболівальників. Мені з ним працювалося важче, ніж з іншими виконавцями. Брайану не вистачає концентрації. Він має фантастичні фізичні дані, що й підтвердив, перемігши в конкурсі слем-данків у досить пристойній компанії. Найкращу гру він продемонстрував у четвертому матчі плей-офф – 25 очок + 15 підбирань. Після тієї гри я йому сказав, що мріяв про те, що він буде так грати в кожній грі, що, незважаючи на особисту статистику, він був командним гравцем протягом усього поєдинку.
(№ 22) Іван Гілевич – мій «улюблений» гравець. Це та людина, яка грає на 10 % свого баскетбольного потенціалу. Саме він кував четверту перемогу плей-офф у Миколаєві. Йому не вистачає життєвої та спортивної дисципліни. Я побажав би йому подорослішати. Ми до нього ставимося, як до великої дитини.
(№ 31) Джастін Лав – найкращий гравець за останні два сезони в «Миколаєві» за всіма моментами. Без Джастіна ми б не здійснили всі ці «камбеки», не вигравали б у важких кінцівках. В останній, п’ятій, грі плей-офф у нього просто сіли батарейки. Приємно було з ним працювати.
(№ 32) Джеймс Х‘юз – неоднозначний гравець, начебто легкий, швидкий, але недостатньо в нього бойових якостей. Він був третім захистоутворюючим гравцем у команді.
Мені імпонує тактика гри від захисту, вперше за свою тренерську кар’єру я зміг втілити більшу частину того, що запланував перед сезоном.
