Олександр Рибалко: «Перед серією з «Говерлою» настрій у всіх без винятку – бойовий».
Баскетболістам «Ферро-ЗНТУ» в чемпіонаті Суперліги залишилось зробити лише один крок – гідно провести серію плей-офф за бронзові нагороди. Напередодні від’їзду колективу на матчі до Івано-Франківська своїми думками з прес-службою запорізького клубу поділився капітан команди Олександр Рибалко.
Олександре, сьогодні вже вщухли пристрасті та емоції, що супроводжували півфінальну серію матчів із «Будівельником». Цікаво, як ти прокоментуєш підсумок останнього протистояння з киянами? Деякі експерти схильні до думки, що воно могло скластися й інакше, проте кінцевий результат вважають справедливим.
В принципі, я переконаний, що висновки треба робити, виходячи з об’єктивних обставин та фактів. Але інколи й певні суб’єктивні чинники досить серйозно впливають на перебіг подій. В першому матчі, наприклад, не грав Георгій Кондрусевич. Мабуть, тому наш наставник Кирило Вадимович Большаков змушений був виявити довіру баскетболістам, які не завжди протягом чемпіонату з’являлися на ігровому майданчику (ми звикли до того, що задіяні переважно 7-8 гравців), та внаслідок цього змінився малюнок командної гри, що й призвело до програшу з відчутною різницею. У другому й фактично третьому матчах через травму спини не брав участі Крістіан Бернс. До того ж, у другому двобої, коли ми лідирували з відривом у п’ять очок, під дискваліфікацію несподівано потрапив Вінсент Хантер, внаслідок чого кияни отримали право на виконання шести штрафних кидків поспіль, після чого ще й володіли м’ячем. Та найбільша прикрість нас очікувала в третьому періоді та на початку четвертої чверті третього матчу, коли наша команда з незбагнених причин просто зупинилася, стала зовсім не схожою на себе, немов її стрижень зламався. Було таке відчуття, що ми вперше бачимо один одного. До того ж, кожен почав «тягти ковдру» на себе. Цим досить вдало скористався супротивник, який і організував чимало блискавичних відривів.
У кожної команди бувають подібні критичні миті. Можливо, далася взнаки моральна втома, чи ви підсвідомо намагалися зберегти сили на чергову серію плей-офф?
Аби досягати якоїсь значущої мети, треба бути гранично відмобілізованими до останніх секунд матчу, грати так, як було заплановано заздалегідь.
Але ж у цілому цей сезон для «Ферро-ЗНТУ» склався доволі вдало. Увійти до чільної четвірки з огляду на те, що рівень майстерності більшості команд Суперліги помітно зріс, – це вже успіх.
Нинішній сезон – дуже напружений. З урахуванням єврокубкових матчів ми вже провели 62 офіційні гри. Той факт, що ми все ж таки спромоглися перемогти «Азовмаш», істотно додав нам упевненості й відчуття того, що тренувальний процес у нашому колективі був побудований правильно.
Нагадаю, що деякі легіонери «Ферро-ЗНТУ» задовго до чвертьфінальної стадії висловлювали побажання грати саме з «Азовмашем», а не з «Говерлою». І все ж таки уникнути зустрічей з івано-франківцями на завершальному етапі чемпіонату вам не вдалося. Ти теж уважаєш івано-франківську «Говерлу» небажаним і надскладним суперником?
Переконаний, що тут є частка суб’єктивізму. Ми дійсно здобули лише одну перемогу над «Говерлою» в регулярному чемпіонаті Суперліги. Та хто може стверджувати, що той же «Азовмаш» слабший за команду Івано-Франківська? Звичайно ж, ми здатні дати бій будь-якій команді України без винятку. Але матчі плей-офф мають свою специфіку. Це й кілька ігор поспіль з одним і тим самим конкурентом, і надто щільний графік, і, нарешті, фініш виснажливого сезону. Тому багато що залежить від фізичного стану гравців. Мушу вас запевнити, що сьогодні всі без винятку мої одноклубники почуваються добре та рвуться до бою. І це дійсно для нас дуже важливо, бо ні для кого не секрет, що впродовж усього сезону ми грали дещо «скороченим» складом. І якщо хтось із нас вибував, то, природно, збільшувалося навантаження на інших гравців. Втім, не виключено, що, на перший погляд, елементарні дрібниці можуть відіграти дуже важливе значення у вирішальні моменти.
Олександре, все ж таки, з яким настроєм підходить запорізька команда до дуже складних випробувань?
Настрій у всіх без винятку – бойовий. «Бронзові» медалі майже поруч, тож і мотивація просто «позамежна». Після феєричної перемоги над «Азовмашем» у нас уже немає жодних комплексів. Головне – впевнено зіграти у свою гру. Нічого нового ми вже не встигнемо додати, тому будемо до автоматизму шліфувати елементи взаємодії як у захисті, так і в нападі. Але всі ми чудово розуміємо, що на нас чекає дуже складна робота, дуже напружена серія – не все так просто. Як сказав президент клубу Валерій Елькінсон, «бронза» знаходиться поруч із четвертим місця, а з іншого боку – начебто й на відчутній відстані.
Дякую за розмову! Вдалої вам гри на фінішній прямій чемпіонату.
