Центровий БК «Донецьк» Хуан Едвардс поділився з офіційним сайтом Суперліги емоціями від перемоги над «Будівельником» у другому матчі фінальної серії.
Ох, я тут трохи пітнію…
Це й не дивно, враховуючи, яка у вас була важка гра. З перемогою!
Дякую!
1-1 за підсумками двох перших матчів серії, але ви маєте перевагу за рахунок позитивних емоцій…
Сьогодні була дуже складна гра. Ми грали практично без двох гравців, точніше – без одного, але й у Ясміна Хукіча були проблеми зі здоров’ям. Але ми згуртувалися, адже знали, що в разі другої поразки опинимося в дуже складній ситуації перед виїздом у Київ. Нам вдалося зрівняти рахунок. Чудово, що фінальна серія триватиме до чотирьох перемог, тому нам слід залишатися командою та покращувати свою гру.
Сьогодні ви чудово грали на чужих щитах, грали з настроєм.
Тренер сказав нам боротися, боротися до кінця. Нас знищили на щитах у попередній грі, тому ми знали, що нам потрібно це виправити, щоб залишитися у грі та мати шанси на успіх. Нам потрібно було робити все, що тільки можна було зробити, до найменших дрібниць.
Особисто Ви були настільки сфокусовані на сьогоднішній грі, що, наскільки я знаю, двічі приїжджали до залу. Розкажіть, будь ласка, про це.
Що (сміється), невже й Ви про це знаєте? Насправді, я й гадки не маю, як таке трапилося. Зазвичай я не лягаю так рано, а цього разу заснув, а коли прокинувся о п’ятій ранку, яскраве сонце світило мені в очі, і я злякався, що вже вечір, і я запізнююся на гру. На годиннику була п’ята, і я, не перевіривши, до полудня чи після, побіг до машини та прибув до залу о 5:30 і лише тоді зрозумів, що приїхав зарано.
Схоже, вашій команді це дало позитивний заряд енергії…
Це точно дало заряд сміху, можливо, дозволило дещо розслабитися. Я розповів про це дружині. Всі сміялися. Зараз уже всі знають про те, що зі мною сталося, навіть в Америці.
Дякую, успіхів!
