Богдан Гулямов: «Сьогодні мені хочеться висловити слова подяки всім гравцям і тренерам «Будівельника». І не тільки їм – окреме спасибі так званим бійцям невидимого фронту, медперсоналу й адміністрації команди…»
Керівництво команди дозволило гравцям повністю розслабитися. Гучна музика, дивовижна душевна атмосфера, красиві дівчата на сцені, й енна кількість алкоголю, щоб зняти напругу після важкого чемпіонату, – що ще потрібно для свята? – запитує прес-служба БК «Будівельник».
Сама вечірка проходила, можна сказати, у вузькому колі – керівництво, гравці, тренери, адміністрація команди – всі зі своїми другими половинками. Ну і звичайно, почесні гості – Валерій Кондратьєв, Олександр Волков і Геннадій Защук.
Втім, почалося все не з музики, а з вітальних промов – зворушливих і щирих. Першим слово взяв президент «Будівельника» Богдан Гулямов:
Сьогодні мені хочеться висловити слова подяки всім гравцям і тренерам «Будівельника». І не тільки їм – окреме спасибі так званим бійцям невидимого фронту, медперсоналу й адміністрації команди, які також виконали величезну роботу заради цього чемпіонства. Всі ми високо підняли прапор «Будівельника» в минулому сезоні – і наша доля нести його й далі так само гордо.
Далі мікрофон узяв старий друг президента столичного клубу президент БК «Дніпро», віце-президент ФБУ Валерій Кондратьєв:
Напевно, я, як ніхто інший, добре знаю, наскільки моєму старому другові Богданові було нелегко йти до цього чемпіонства, і скільки перешкод чекало його на цьому шляху. І тому вчора я був невимовно радий перемозі «Будівельника». Радий настільки, що під час нагородження навіть порушив субординацію – сподіваюся, Альгімантас Павілоніс не образився на мене, коли я нашвидкуруч роздав медалі донеччанам і першим кинувся із «золотом» до «будівельників», обігнавши на віражі навіть Олександра Волкова, дуже вже хотілося привітати свого друга.
Олександр Волков, президент Федерації баскетболу України, легенда столичного клубу, висловився в тому ж дусі:
Пам’ятаю, наскільки важко було затягти Богдана Святославовича в цей баскетбольний вир. Він довго пручався, не виявляв ентузіазму з приводу цієї ідеї, але, як тільки прийшов сюди, стало зрозуміло, що ця людина ніколи не задовольниться другим місцем, другі ролі не для нього.
Розчулився й колишній тренер «Будівельника» та національної збірної України Геннадій Защук:
Ви знаєте, я добре пам’ятаю той фінал, коли «Будівельник» востаннє став чемпіоном. Тоді ми грали з «БІПА-Модою», програючи в серії 0:2, але потім повернулися до Києва та здобули три перемоги поспіль. І я дуже радий, що нарешті «Будівельник» повернув те, що йому належить. Зараз у вас із «Азовмашем» по сім перемог у Суперлізі – ви тільки зрівняли рахунок. Так-от я бажаю, щоб у наступному році ви вийшли вперед і далі постійно нарощували свою перевагу. І ще я вважаю, що вже незабаром «Будівельник» зобов’язаний стати базовим клубом збірної України.
Ну а далі розпочалося свято: дискотека, розмови, поздоровлення, тости, фотосети на згадку. Посеред вечірки на сцені з’явилися несподівані гості – Потап і Настя Каменських, яких на сцені підтримав капітан «Будівельника» Віктор Кобзистий, виконавши кілька піруетів із Настею, чим змусив публіку вибухнути сміхом. Втім, головного Настя і Потап домоглися – своїми піснями «запалили» зал, змусивши людей різного віку та статусу вийти на танцмайданчик і, забувши про все, насолоджуватися святом. Далі президент клубу затягнув на сцену скромного Хосе Беррокаля, давши головному тренеру БК «Будівельник» мікрофон:
Знаєте, коли я залишав рідну Барселону, я навіть не міг уявити, що проведу тут такий чудовий сезон, і досягну того, чого на даний момент досяг. Хочу сказати, що в цьому мені дуже допомогли мій помічник Арнау Морено та моя дружина Бет, які підтримували мене протягом усього складного сезону. Дякую їм за це.
Далі вечірка пішла звичним плином – на сцені знову з’явилися красуні-танцівниці, підтримуючи темп танців у всьому залі, а чемпіонський Кубок пішов по руках – всім хотілося сфотографуватися з цінних трофеєм. І як підсумок, всі гості роз’їхалися далеко за північ. Всім потрібен відпочинок, особливо, коли він настільки заслужений.
