З 11 по 13 червня Денис Лукашов брав участь в Adidas Eurocamp у Тревізо.
Якщо більшість «будівельників» після закінчення сезону вирушили у відпустку, то Денису Лукашову довелося перенести відпочинок на більш пізній строк, оскільки з 11 по 13 червня захисник брав участь в Adidas Eurocamp у Тревізо. Тут було зібрано кілька десятків молодих виконавців з усієї Європи, які провели за три дні кілька тренувальних матчів. Як відомо, перші дві гри Денису не надто вдалися, зате в третьому поєдинку «будівельник» продемонстрував диспетчерські таланти. Своїми враженнями від Єврокемпу гравець поділився з прес-службою БК «Будівельник»:
Принаймні, третій матч я провів краще, ніж перші дві зустрічі, – резюмує Денис Лукашов. – Хоча здобув ті ж два очка, промазав із гри, зате роздав близько семи передач. Шкода, нам знову не вистачило для перемоги якихось чотирьох пунктів…
Власне, ще як тільки я приїхав до Тревізо, мені відразу сказали, що я гратиму в Team № 2. Тобто я виступав в одній команді з Антуаном Діо, який знайомий нам усім за виступами за «Ле Ман», тут також був грецький талант Нікос Паппас, центровий Деян Мюслі з «Каха Лабораль» (хлопець, щоправда, поки що досить неповороткий), дуже непоганий француз Поль Лякомб, юна данська зірка Расмус Ларсен і досить відомий німець Робін Бенцінг – його пам’ятаю ще по «молодіжці».
До нас приставили чотирьох американських тренерів, два з яких працюють в командах НБА (хоча не знаю, в якому саме статусі), та два – в D-лізі. Працювали вони, до речі, переважно над тактикою та взаємодіями, не надаючи особливої уваги індивідуальним характеристикам гравців.
Взагалі, якщо брати в цілому, випробування це було не з найлегших. Я прилетів на базу о другій годині ночі, а вже о 7.30 оголосили загальний підйом. Далі, після сніданку, опів на дев’яту розпочалося досить інтенсивне тренування, що тривало приблизно до 11.45, і виступ від Серджіо Скаріоло. Й фактично відразу на нас чекав перший матч. І за таким графіком – всі три дні. Крім того, кожного вечора відбувався «Матч зірок ігрового дня». Щоправда, відбирали туди хлопців не за спортивним принципом, а радше за популярністю імен. Таким чином, починаючи день о 7.30, ми вирушали спати вже ближче до півночі – повністю без сил. Цікаво, що коли я туди приїхав, про мене взагалі ніхто з організаторів нічого не знав – звідки я, як мене звати, в той час як інших хлопців вже вільно називали по іменах. Переважно ж, усе, що стосується організації табору – проживання, харчування – було на високому рівні.
У цей час я найбільше спілкувався з Дмитром Хвостовим із московського «Динамо». З ним ми знайомі вже давно, крім того, мовний бар’єр тут повністю відсутній. Просто в спілкуванні з іншими хлопцями, навіть незважаючи на знання англійської, труднощі виникали в тому плані, що на цьому Єврокемпі вони були вже не вперше, знали всі місцеві розпорядки та нюанси, в той час як я та Хвостов були тут новачками. Тому знайти спільну мову нам було набагато легше. Взагалі, здається, що мені слід було потрапити сюди ще в минулому році – коли було більше впевненості у своїх силах.
