У сезоні 2008/2009, захищаючи кольори БК «Київ», Манучар Маркоїшвілі отримав приз MVP Суперліги.
Баскетболіст італійського «Канту» та національної збірної Грузії Манучар Маркоїшвілі, добре знайомий українським уболівальникам за виступами у складі київських «вовків», знову зазирнув до великого залу «Меридіану», щоб провести майстер-клас для вихованців юнацької школи БК «Київ».
Нагадаємо, що в сезоні 2008/2009, захищаючи кольори БК «Київ», Манучар Маркоїшвілі отримав приз MVP, на високому рівні провівши регулярну першість (11.6 очка + 3.1 підбирання + 2.4 передачі + 1.3 перехоплення) та, особливо, плей-офф (17.5 очка + 3.7 підбирання + 3.6 передачі + 1.8 перехоплення) й завоювавши у складі «вовків» бронзові медалі чемпіонату Суперліги. Крім того, грузинський легіонер, на плечі якого тоді у зв’язку з травмою Артура Дроздова ліг основний тягар відповідальності за результат, разом із БК «Київ» зупинився за крок від Фіналу чотирьох ФІБА Єврочеллендж.
У ході спілкування з баскетболістами-початківцями Маркоїшвілі охоче ділився своїми навичками та досвідом гри, а на завершення влаштував конкурс, переможець якого отримав ігрову майку грузинського форварда.
Прес-служба БК «Київ» не могла не скористатися шансом і поспілкувалася з Ману.
Манучаре, як відчуття?
Все – супер! Приємно, що в хлопців палають очі, помітно, що вони люблять цю гру. Помітив таку річ: ми провели досить інтенсивне тренування, але після нього багато хто не пішов до роздягальні, а залишився працювати самостійно. Отже тренери прищеплюють їм баскетбольну культуру, вміння працювати самостійно, а без цього неможливо стати справжнім професіоналом.
Як узагалі ти опинився в Києві?
Я приїхав у гості до своєї дівчини. А з керівництвом «Києва» в мене збереглися теплі стосунки, тому я погодився на пропозицію провести майстер-клас. Мій батько – тренер, і він завжди каже – якщо баскетбол дає тобі щось, то й ти повинен бути вдячний грі, навзаєм віддавати щось їй.
Я переконаний, що гравці повинні брати участь у подібних акціях. Наприклад, зараз я і ще декілька лідерів збірної Грузії плануємо організувати баскетбольний табір для дітей, розмірковуємо над іншими варіантами залучення молоді до занять баскетболом. До речі, я чув, що капітан вашої збірної Сергій Ліщук допоміг провести тренерський семінар в Україні, вважаю це правильним. Якщо ти граєш за кордоном, це не означає, що повинен повністю абстрагуватися від того, що відбувається на батьківщині. Ніколи не можна забувати, звідки ти вийшов.
В останній рік твоїх виступів у «Києві» посеред сезону клуб попрощався з усіма легіонерами, але ти залишився, догравши сезон до кінця…
У мене були варіанти провести залишок чемпіонату в Бельгії або Іспанії, але я вирішив не йти. По-перше, в «Києві» мені дійсно подобалося – менеджмент на найвищому рівні, хороший персонал, дружний колектив гравців, цікавий тренер. І я анітрохи не шкодую про своє рішення. Наші виступи в Єврочелленджі, коли вже українізованим складом ми обіграли «Ольденбург», «Галатасарай» і ледь не пройшли «Шоле», зупинившись за крок від Фіналу чотирьох, запам’ятаються надовго. Знаєте, за свою кар’єру я вже не раз стикався з тим, що в ході сезону в команди виникали труднощі. Але, на відміну від багатьох інших, керівництво «Києва» виявилося професійними та порядними людьми. До клубу в мене не залишилося жодних претензій.
Зараз підтримуєш зв’язок із колишніми київськими одноклубниками?
Обов’язково! Зідзвонюємося з Максом Пустозвоновим, Денисом Лукашовим, Олегом Салтовцем. Із легіонерів залишилися теплі стосунки з Марко Маравічем.
