Арнау Морено влаштував Дмитру Забірченку та його дівчині Лілі незабутню екскурсію Каталонією. переглянути галерею
До вашої уваги черговий матеріал проекту «Дізнайся, як відпочили твої кумири», який започаткували офіційний сайт Суперліги та клубні прес-служби.
Цього разу в центрі уваги прес-служби БК «Будівельник» – Дмитро Забірченко. До початку тренувального збору національної збірної Дмитро разом зі своєю дівчиною Лілею здійснив подорож до Барселони, враженнями від якої й поділився:
Сама ідея поїздки до Іспанії з’явилася ще в ході сезону. Одного разу під час розмови з другим тренером команди Арнау Морено ми ділилися планами на літо, і я сказав, що до дня народження своєї дівчини Лілі хотів би повезти її в якесь красиве європейське місто. Арнау одразу ж запропонував, щоб цим містом стала Барселона. Так і вирішилося питання з вибором місця відпустки…
Арнау зустрів нас в аеропорту, і з цього моменту він став для нас за сумісництвом гідом і другом, супроводжуючи всією Каталонією. Практично одразу ми почали невеликий тур стадіонами міста. Спочатку відвідали арену футбольного «Еспаньола» – «Корнелья ель-Плат», яка знаходиться в одному з передмість Барселони. А звідти після обіду Арнау повіз нас на Монжуїк – знамениту гору, на якій розташовано стадіон, що приймав Олімпійські Ігри 1992 року. Взагалі на Монжуїку велика кількість гарних споруд, чудове місце. Тут є безліч оглядових майданчиків з видом на місто та підйомники, сівши в які, можна побачити всю Барселону з висоти пташиного польоту.
Наступним пунктом екскурсії став океанаріум. Видовище непогане, але далеко не дешеве – по 18 євро за один квиток. Побули там півгодини, і єдине, що дійсно вразило, це гігантський акваріум з акулами, всілякими скатами й величезними муренами. Не знаю, вдруге, напевно, не пішов би.
На цьому перший день перебування в Барселоні завершився: ввечері ми поїхали до селища Молінос-дель-Рей, назва якого перекладається як «Королівські млини» – тут живе Арнау, в якого ми й переночували. Взагалі-то, ми купували квитки, що включали й вартість готелю, але Арнау наполіг, щоб ми зупинилися в нього.
Наступного ранку ми поїхали на гору Монсеррат, неподалік від Барселони. На горі є дуже стара базиліка де Монсеррат, у якій стоїть статуя покровительки всієї Каталонії, вони називають її Моренета… Цього ж дня вся Каталонія відзначала свято Сан-Жуана – вирізняється воно тим, що під час цих гулянь (насправді грандіозних), всі довкола підривають петарди в неймовірній кількості.
24 червня весь день провели в Барселоні. З ранку вирушили до найбільшого собору міста – ще недобудованого Саграда Фамілія, неподалік і поснідали… Ну а далі відвідали знаменитий Кафедральний собор Барселони. Потім маршрут лежав через готичний квартал до вулиці Рамблас – на цій дуже довгій алеї виявилося безліч жонглерів, клоунів, розкладок із сувенірами.
…Є в місті така послуга, як «Барселона бас турістік» – купуєш квиток на один день, сідаєш в автобус однієї з двох компаній, які займаються цим бізнесом, і можеш вийти в будь-якому мальовничому місці Барселони, щоб сфотографуватися, або просто помилуватися видом, а через 10-15 хвилин тебе забере інший автобус тієї ж компанії, що курсує ти самим маршрутом. І так до нескінченності. Цим ми й займалися весь наступний день. Крім уже вивчених нами площ Каталонії й Іспанії, відвідали парк Гауді – абсолютно незвичайне видовище, парк наповнений якимись химерними фігурами та будівлями, чим і уславився архітектор Гауді. Далі поблукали біля «Ноу Камп» і «Палау Блау Грана» – аренами футбольного та баскетбольного клубів. Щоправда, всередину так і не потрапили, все було зачинено.
26 червня з самого ранку ми поїхали в «Порт Авентура» – це величезний парк розваг приблизно за 80 км від Барселони. Підійшовши до першого атракціону, потрапили в чергу, яка розтягнулася на кілька сотень метрів, йдучи навіть не прямо, а змійкою. За 20 хвилин очікування просунулися метрів на 10, після чого вирішили не витрачати час і купити експрес-квитки, які дозволяють проходити без черги. Втім, черг ми все одно не позбулися, але їх швидкість помітно збільшилася. Перший же атракціон залишив неймовірне враження. Що можна очікувати від чогось схожого на американські гірки? Що ти піднімешся повільно вгору, а потім різко впадеш униз, так завжди бувало. Насправді ж, ледве нас пристебнули, вагонетка різко рвонула вперед, за 3 секунди розвинувши швидкість до 130 км/год., і в такому темпі продовжила політ по рейках, обертаючись навколо своєї осі. І я скажу, що це було дійсно страшно – ми з Лілею таке випробували вперше! Наступна гірка була наповнена якоюсь дикою кількістю «вісімок», тобто більшу частину шляху доводилося долати вниз головою. Сюди ми навідалися двічі чи тричі, дуже класні відчуття!
Два наступні дні ми провели на морі, на узбережжі Коста-Дорадо, подалі від Барселони. Тут, у Кома-Руге, в батьків Арнау є ще одна «резиденція» – квартира зі своїм маленьким садом. Два дні ми провели на пляжі, засмагали, бігали по піску, відпочивали після п’яти днів, проведених на ногах. Щоправда, в останній день ми заїхали в Таррагону – місто, побудоване ще римлянами на початку минулого тисячоліття… Ну а наступного дня Арнау відвіз нас в аеропорт, де ми й розпрощалися. Хочемо ще раз подякувати Арнау Морено за цю подорож.
З повною версією розповіді Дмитра Забірченка про відпустку можна ознайомитися на bcbudivelnik.com.
