Маркус Вокер: «Сезон, проведений в Ісландії, став дуже гарним початком європейської кар’єри».
Яскравий новачок БК «Говерла», 25-річний американський захисник Маркус Вокер, у розмові з прес-службою івано-франківського клубу розмірковує про підкорення чемпіонату Ісландії, міжсезонну підготовку, а також український етап своєї кар’єри.
– Маркусе, літо добігає кінця, і не за горами підготовка до нового сезону. Розкажи, як ти провів міжсезоння?
– Я тренувався в Канзас-Сіті (штат Міссурі) з персональним тренером, а також грав і був задіяний у літньому таборі «Hart Management». Крім того, мав час попрацювати з гравцями шкільної та студентської ліг нашого міста.
– Як у тебе виник варіант продовження кар’єри саме в Івано-Франківську?
– Я обрав Івано-Франківськ, тому що побачив, наскільки там активно розвивається та має справді значну підтримку баскетбол. Окрім того, я грав у Лас-Вегасі разом з Еріком Колменом та Данте Свонсоном, і вони розповіли мені про Україну, івано-франківський клуб, ставлення до гравців і турботу адміністративного штату та керівництва. Відверто, це мене дуже переконало, тож у новому сезоні гратиму саме в «Говерлі».
– До речі, ти щось чув до цього про БК «Говерла»?
– Я знаю, що «Говерла» має чудових фанів і хорошу організацію у клубі. Тож я матиму за честь грати в такій класній команді. Приємно, що мене тепло зустріли вболівальники, які написали багато хороших слів в Інтернеті. Щодо того, чи знав я щось про «Говерлу» раніше? По-перше, я обізнаний із тим, що найвища гірська вершина України має назву Говерла. Крім того, неподалік від Івано-Франківська є відомий гірськолижний курорт, ну й, відповідно, клімат у карпатському регіоні не теплий.
– До речі, ти згадав про Колмена та Свонсона, з якими грав у Лас-Вегасі. Що можеш сказати про цих виконавців?
– Ерік і Данте – дуже класні хлопці. Обидва – професіонали, які водночас не поводять себе як баскетбольні зірки. Насправді вони дуже веселі та створюють неймовірний настрій для оточуючих. Я б із задоволенням пограв із ними в одному клубі. Ми принесли б багато користі не тільки одне одному, а й нашій команді.
– Гаразд, минулого сезону ти змагався в чемпіонаті Ісландії. Що можеш сказати про тамтешню першість?
– Рівень баскетболу в Ісландії досить непоганий. Кожна з команд першості має максимум по одному американському виконавцеві. Але це не заважає місцевим гравцям на рівних конкурувати з легіонерами. Значна частина клубів Ісландії рівна за класом, тому більшість матчів були досить напруженими та складними. Загалом мені сподобалася й сама країна, тож сезон 2010-2011 рр. став дуже гарним початком європейської кар’єри. До речі, з нового сезону в Ісландії кожна з команд може заявити вже по два американських легіонери, тож, гадаю, рівень гри буде ще вищим.
– Який стиль баскетболу тобі до вподоби?
– Я люблю швидкісний баскетбол. Тому на майданчику я, як правило, справжній «живчик», граю з пристрастю та повною самовіддачею. Баскетбол – це моє життя, і я люблю його всім серцем.
