Навіть м’яч іноді хоче трохи перепочити (див. фото). Вже не кажучи про гравців… Як провів літню відпустку захисник «Політехніки-Галичини» Павло Ревзін, читайте в інтерв’ю з баскетболістом.
До Павла Ревзіна ми зателефонували десь о 16:30. Поспілкуватися віч-на-віч не вдалося, бо команда вирушила на збір до Тисовця, що у Карпатах. Павло сказав, що відразу після нашої розмови, згідно зі спортивним режимом, ляже поспати. Що ж, якраз вдалий момент, щоб пригадати, як відпочивалося літом!
– Павле, ти, як і капітан Ярослав Зубрицький, один із небагатьох, хто залишився у команді із попереднього складу. Розповідаючи про те, як провів свої літні канікули, Ярослав сказав, що для нього це була одна із найдовших відпусток. А для тебе це літо теж було особливим?
– Взагалі-то так, але не сказав би, що особливо відчув цей місяць різниці із попередніми канікулами. Для мене це були два однакових літа
– А як ти провів це літо?
– Вже традиційно для себе після сезону я повернувся до Миколаєва, до сім’ї. Відпочив тижні зо два, а потім почалися будні, пов’язані з побутом: ремонт і далі в тому ж дусі. А на початку липня ми компанією із трьох спортивних сімей вже другий рік поспіль їздили на Азовське море і так напівактивно відпочивали. Взагалі-то я б це назвав сімейно-спортивно-активним відпочинком, бо ми також беремо зі собою дітей. До речі, саме у липні моїй доці виповнилося три рочки. Щоправда потім, коли ми поїхали в Москву до родичів, дитина захворіла. Тому закінчення відпустки було змазане. Але загалом мені і моїм близьким настільки подобається згаданий вид відпочинку, що і наступного року так поїдемо!..
– А ти взагалі яку пору року найбільше любиш?
– Колись я дуже любив літо, коли спекотно. Тепер теж – літо, але таке, щоб було не дуже гаряче.
– А як ти підтримував спортивну форму під час відпочинку?
– У мене вдома в квартирних умовах є тренажери для загального укріплення, тож маю можливість займатися. А також, коли був на Азовському морі, грав у великий теніс.
– А в баскетбол грав?
– Може раз чи два тримав м’ячик у руках, далеко не професійний м’ячик, слід сказати…
– Ти взагалі часто граєш з аматорами, з друзями, наприклад?
– Останнім часом намагаюся не так часто це робити. Раніше спокійніше до цього ставився, а тепер розумію, що так можна і травмуватися. Та й який інтерес грати із набагато слабшим суперником? Набагато цікавіше мені пограти у той же великий теніс.
– Чим цікавишся окрім баскетболу?
– Можу в більярд пограти. А взагалі-то я компанійський, можу підтримати будь-яку ініціативу, починаючи із гри в дурня і закінчуючи волейболом. Головне, щоб компанія була хороша. А таке, щоб я сам ходив і щось шукав, буває дуже рідко. А взагалі, окрім баскетболу, єдиний спорт, якому присвячую багато часу, – це донька. В основному цим спортом і займався ціле літо.
– Таке зовсім несерйозне запитання: а на дивані любиш полежати?
– А хто ж не любить? (Сміється)
– А вміщаєшся? Мабуть, баскетболістам з їхніми габаритами нелегко в звичайних умовах…
– Ну, думаю, я не входжу (та й уже не ввійду) до категорії тих баскетболістів, що не вписуються у ці загальноприйняті стандарти. Якраз мій зріст до двох метрів (195 см) дозволяє мені, як проходити у дверні проєми, так і поміщатися у всі інші речі без зайвого дискомфорту.
– Що ж, незважаючи на те, що, як сам кажеш, підрости бодай на кілька сантиметрів уже навряд чи вдасться, бажаємо постійно зростати у професійному плані й допомагати команді здобувати якомога більше перемог!
Оригінал публікації http://www.politehgalychyna.com.ua/posts/view/2106
