Павло Ревзін: «Улітку м’яч у руках тримав, може, раз чи двічі».
До вашої уваги черговий матеріал проекту «Дізнайся, як відпочили твої кумири», який започаткували офіційний сайт Суперліги та клубні прес-служби.
Захисник БК «Політехніка-Галичина» Павло Ревзін, який разом із командою вирушив на збір до карпатського Тисовця, розповів клубній прес-службі про те, як провів літню відпустку.
– Павле, ти, як і капітан Ярослав Зубрицький, один із небагатьох, хто залишився в команді з попереднього складу. Розповідаючи про те, як провів свої літні канікули, Ярослав сказав, що для нього це була одна з найдовших відпусток. А для тебе це літо теж було особливим?
– Взагалі-то так, але не сказав би, що особливо відчув цей місяць різниці з попередніми канікулами. Для мене це були два однакових літа.
– А як ти провів це літо?
– Уже традиційно для себе після сезону я повернувся до Миколаєва, до сім’ї. Відпочив тижні зо два, а потім почалися будні, пов’язані з побутом: ремонт і далі в тому ж дусі. А на початку липня ми компанією із трьох спортивних сімей уже другий рік поспіль їздили на Азовське море й так «напівактивно» відпочивали. Взагалі-то я б це назвав сімейно-спортивно-активним відпочинком, бо ми також беремо із собою дітей. До речі, саме в липні моїй донечці виповнилося три рочки. Щоправда, потім, коли ми поїхали в Москву до родичів, дитина захворіла. Тому завершення відпустки було змазане. Але загалом мені та моїм близьким настільки подобається згаданий вид відпочинку, що й наступного року так поїдемо!..
– А ти взагалі яку пору року найбільше любиш?
– Колись я дуже любив спекотне літо. Тепер також надаю перевагу літу, але такому, щоб було не дуже гаряче.
– А як ти підтримував спортивну форму під час відпочинку?
– У мене вдома в квартирних умовах є тренажери для загального зміцнення, тож маю можливість займатися. А також, коли був на Азовському морі, грав у великий теніс.
– А в баскетбол грав?
– Може, раз чи двічі тримав м’ячик у руках, але аж ніяк не професійний м’ячик, слід сказати…
– Ти взагалі часто граєш з аматорами, з друзями, наприклад?
– Останнім часом намагаюся не так часто це робити. Раніше спокійніше до цього ставився, а тепер розумію, що так можна й травмуватися. Та й який інтерес грати із набагато слабшим суперником? Значно цікавіше пограти в той же великий теніс.
– Чим цікавишся, окрім баскетболу?
– Можу в більярд пограти. А взагалі-то я компанійський, можу підтримати будь-яку ініціативу, починаючи з гри в дурня й закінчуючи волейболом. Головне, щоб компанія була хороша. А таке, щоб я сам ходив і щось шукав, буває зрідка. А взагалі, окрім баскетболу, єдиний спорт, якому присвячую багато часу, – це донька. Переважно цим «спортом» і займався ціле літо.
– Таке зовсім несерйозне запитання: а на дивані любиш полежати?
– А хто ж не любить (сміється)?
– А вміщаєшся? Мабуть, баскетболістам з їхніми габаритами нелегко в звичайних умовах…
– Ну, думаю, я не входжу (та й уже не ввійду) до категорії тих баскетболістів, що не вписуються у ці загальноприйняті стандарти. Якраз мій зріст до двох метрів (195 см) дозволяє мені, як проходити у дверні отвори, так і поміщатися в усі інші речі без зайвого дискомфорту.
– Що ж, незважаючи на те, що, як сам кажеш, підрости бодай на кілька сантиметрів уже навряд чи вдасться, бажаємо постійно зростати у професійному плані й допомагати команді здобувати якомога більше перемог!
