Трейвон Брайант: «Для мене – головне бути на майданчику, а там уже намагаюся виконати ті завдання, які дає тренер».
Поки новачок «будівельників» Трейвон Брайант тільки знайомиться з партнерами по команді та побутом «Будівельника», клубна прес-служба поспілкувалася з гравцем.
– Трейвоне, у Греції Ви деякий час грали разом із Біллі Кісом, який провів минулий сезон у «Будівельнику». Напевно, Ви спілкувалися з ним, щоб порадитися щодо можливого продовження кар’єри в Києві?
– Так, із Біллі я знайомий, але з приводу переїзду до України я більше радився з Енді Беттсом. Його я знаю дуже давно – Енді грав в одній університетській команді з моїм старшим братом, а потім ми грали один проти одного в Греції. Я розпитував Енді й Біллі про те, яка це країна – Україна, якого рівня там чемпіонат, як вони оцінюють сам клуб. В цілому, виходячи з того, що «Будівельник» став чемпіоном Суперліги, пролунало чимало хороших слів, тому прийняти рішення на користь цієї команди було досить легко.
Тут я очікую серйозної та цікавої конкуренції в чемпіонаті. Я ще не грав в Україні, але побував в інших європейських першостях і бачу, що баскетбол у Старому Світі став настільки популярним, що практично всі ліги Європи є серйозною силою.
– На якій позиції Вам подобається діяти – четвертого чи п’ятого номера?
– Для мене – головне бути на майданчику, а там уже намагаюся виконати ті завдання, які дає тренер. Але взагалі, звичайно ж, виходячи з моїх габаритів, мені комфортніше грати важкого форварда. Втім, підстрахувати команду на позиції п’ятого номера – не проблема.
– У Вас, до того ж, непогана статистика кидків із дальньої дистанції. Фірмова «зброя»?
– «Трюльник» у мене є, але користуюся я ним лише тоді, коли тренер дозволяє грати з периметра, а я відчуваю впевненість в собі. Якщо спіймаю свій ритм – то користуюся цим компонентом, але при великому ризику намагаюся віддати пас.
– За свою кар’єру Ви змінили чимало грецьких клубів. Відчуваєте особливий потяг до цієї країни?
– У Греції я опинився на ранній стадії розвитку своєї кар’єри. Я вирішив, що там зможу не тільки показати те, на що здатний, а й навчитися чомусь новому. Враховуючи, що американський і європейський баскетбол помітно відрізняються, мені здалося, що саме в Греції я зможу відчути дух європейського стилю гри. Розрахунок виявився вірним. Греція – країна з величезними баскетбольними традиціями, там безліч команд, проти яких цікаво грати, особливо – «Олі» («Олімпіакос») і ПАО («Панатінаїкос»). Тому кожного сезону я з радістю приймав пропозиції від нових команд із Греції.
– Минулий сезон у «По-Ортез» був для Вас пов’язаний із важкою травмою. Як це сталося, і наскільки дають про себе знати наслідки пошкодження?
– На щастя, для мене ця історія вже залишилася далеким і неприємним минулим. Тоді, на початку сезону, я дійсно набрав непогану форму, але все зіпсувала травма коліна, отримана в січні. Після цього довелося відновлюватися сім тижнів, а потім до кінця сезону набирати форму. Цього літа я багато часу присвятив тренуванням, потім, щоб кінцівка набула, скажімо так, свого первісного вигляду. І на сьогоднішній день я вже не відчуваю жодних наслідків травми, так що готовий до нових завдань і навантажень.
