Власноруч писати враження та звіти про свою роботу на зборах у «Політехніці-Галичина» стає уже традицією. Спершу про тренування у Литві у соцмережах написали Максим Колядов та Артем Чемякін, а тепер на власному сайті bazecamp.net закордонний збір підсумував і головний тренер галичан Дмитро Базелевський. Подаємо оригінал тексту наставника.
«Залишимо офіціоз партзібранням!»
«Гадаю, немає сенсу писати стандартний звіт про проведені товариські матчі на кшталт «виконали великий обсяг роботи, збори були дуже корисними, всі гравці демонстрували хорошу форму і т.п.». Залишимо таке для трибунних заяв під час партзібрань і урочистостей.
Тепер по суті – під час цього передсезонного збору ми запланували зіграти 12-13 матчів. Це доволі багато за 35 днів. Але з правильним розумінням мети цих тренувальних ігор, гадаю, можна спробувати доволі оперативно набрати ігрову форму і досягти початкового розуміння поміж гравцями.
Тепер – переходжу до матчів.
У кожному матчі відчувалося, що команді очевидно бракує зіграності. В принципі, на цей момент – це не найкритичніше зауваження, але заради підсумку усіх матчів – це варто зауважити
Сама ж гра у проведених матчах складалася приблизно за однаковим сценарієм: була рівна боротьба, можливо, з невеликою перевагою однієї з команд у першій половині. Потім у грі однієї з команд відбувався, але при цьому, зауважте,не відчувалося, що додавала команда, яка йшла у відрив. Як неприємний факт – пониження концентрації у деяких моментах гри призводили до невимушених втрат, необдуманих кидків, проблем в нападі – і як результат мінус 8-10 очок. І далі логічні спроби наздогнати суперника
«Політехніка-Галичина» – «Вільні агенти» – 77:60
В першому матчі з вільними агентами ми використали те, що суперник незіграний, і пішли у відрив. Одиночні спроби «агентів» наздогнати нас результату не дали. І ми, експериментуючи під час гри більше, аніж належно в таких матчах, довели матч до завершення на нашу користь.
«Політехніка-Галичина» – «Жальгіріс» – 74:68
В матчі з каунаським «Жальгірісом» ми самі створили собі масу проблем в кінцівці матчу. За невеликої переваги (+4) в середині четвертої чверті, ми дозволили супернику вирватися вперед на останніх хвилинах. І вже в нас вийшло (-4) за дві хвилини до завершення матчу. Але фінішній відрізок нам вдався значно краще, аніж супернику.
«Політехніка-Галичина» – «Летувос-Рітас» – 68:80
У першій половині матчу з «Летувос-Рітас» наша перевага доходила до дев’яти очок, але зберегти її, на жаль, не вдалося, і, як результат, рівний рахунок після першої половини гри. Кінець 3-ї і початок 4-ї чвертей були вже під серйозним контролем литовців, вони стабільно утримували лідерство у 3-6 очок. Спроба провести не найякісніший наш ривок, аби врятувати матч, вилилася у поразку.
«Впродовж матчу бракує командного темпу»
Насамкінець декілька слів про можливі причини такого перебігу матчів.
Нам поки не вдається тримати стабільно високий темп матчу. Я маю на увазі не лише забіги у швидкий відрив, але і говорю загалом – про командний баскетбол. А це швидкість прийняття рішень, вибуховий рух в нападі, тиск в захисті і т.д. Якщо висловлюватися точніше, ми можемо витримувати темп, але стабільно і якісно грати в баскетбол впродовж 40 хвилин нам не вдається. Причини дві: по-перше, відсутність (за поважними причинам) двох досвідчених гравців; по-друге, присутність в команді гравців перехідного періоду: Колядов, Доленко і Полюляк (вони переходять з дубля до команди Суперліги) та Пелипейко (він змінює Вищу лігу на Суперлігу). Не можна сказати, що ці гравці провалювали гру – кожен з них приносив користь команді, а загальне враження від них на фоні команди залишає надію, що хлопці мають демонструвати більше. По суті «розправити крила» і продемонструвати реальні 70-90% у них поки, на жаль, не вдалося. Це моя думка, як тренера, і я не хотів би помилятися у цій оцінці, адже інакше ситуація виглядала би доволі сумно. З іншого боку – можливо, хлопці думають, що показали свій максимум, але тоді змушений їх розчарувати: такий максимум мене не влаштовує
Підсумок проведених матчів передбачає два шляхи покращення ситуації. Перше: це надії на швидкий вхід у гру досвідчених гравців, які уже прибули, що доволі реально. Друге: прогрес у грі молоді в адаптації до сучасного ставлення до баскетболу, скільки це займе часу спрогнозувати не так просто.
Також хотілося би відзначити, що виправляючи озвучені причини, не варто рахувати, що ми вирішимо абсолютно усі проблеми у грі команди.
Наша команда «Політехніка-Галичина» тільки починає створюватися у всіх відношеннях і в мене є великі надії, що все складеться вдало.
Оригінал публікації http://www.politehgalychyna.com.ua/posts/view/2125
