У гру з «Сяркою» ми увійшли зібраніше, ніж у перший матч турніру проти «Сокола». Було налаштування на перемогу, а головне – на боротьбу. Нам багато що вдавалося у нападі і ми намагалися стримати швидку гру суперника. Натомість вже з перших хвилин гри у нас не було чіткого виконання простих завдань у захисті. Ми дозволяли супернику швидко переходити від захисту в напад і нескладне завдання зупинки суперника шляхом тактичного фолу виконувалося від випадку до випадку.
Непередбачувана «Сярка»
Подивившись першу гру «Сярки» на турнірі ім. Вацлавчика (проти «МКС», команди Першої ліги Польщі), ми зробили особливі акценти на індивідуальній грі проти окремих гравців. Слід сказати відверто, у деяких моментах баскетболісти польської команди грали у непритаманний їм манері. Показали ті якості, яких не показували у грі, яку ми бачили днем раніше. Тому було кілька сюрпризів для нас, і відповідно легких очок для польської команди. Ми реагували на це, змінюючи деякі завдання у персональному захисті, таким чином приходили до правильних дій.
Знову без Моровіча і Панченка
Але те, з чим ми не можемо впоратися в останніх іграх – це відсутність надійності у позиції першого номера. З нами не прибув на турнір Ведран Моровіч, який проходить курс лікування у Львові, а також все ще відчуває дискомфорт після травми Олександр Панченко. Тому я не випускав його на майданчик, хоч він і казав, що може спробувати грати. Я впевнений, що Олександр зіграв би і допоміг, але те, що неможливо контролювати свою енергію під час гри і у запалі боротьби можна увімкнути повні оберти, я теж знаю. А при його розтягненні м’яза, це може призвести до серйозного рецидиву. Нам це зовсім не потрібно, тим більше у товариських турнірах перед чемпіонатом. У підсумку – 21 втрата. 10 із них зробив лише один гравець, який виконував не свої функції в цій грі на позиції розігруючого.
У пошуках легких шляхів
Щодо боротьби і самовіддачі я не маю особливих претензій до команди. Також помітно, що хлопці виконують установку на гру, але поки з великою кількістю браку і недопрацювань. Та все ж головний мінус у нас – це бажання швидко вирватися вперед, йдучи легким шляхом – кидками з периметра і загальним контролем нашого нападу. Це полегшує роботу суперника. Адже навіть коли ми забиваємо швидкий дальній кидок, ми не чинимо тиску на суперника, і він не працює у захисті, а неорганізований напад – це втрати і легкі очки для суперника. Це не те, чого я хочу від команди. Ми над цим працюємо постійно, але не все так легко і швидко приходить, як хотілося б.
Із позитиву можна відзначити, що проявляється потрібна стабільність у деяких гравців основи і молоді гравці роблять невеликі кроки до нормального і відповідального баскетболу.
Оригінал публікації http://www.politehgalychyna.com.ua/posts/view/2156
