Брайан Грін: «Запрошення до «Говерли» стало гарною нагодою, яку я не змарнував»
Іменитий новачок БК «Говерла» Брайан Грін розповів клубній прес-службі про мотиви переходу в прикарпатський клуб, початок сезону 2011-2012 рр., своє захоплення музикою та оригінальну зачіску.
– Брайане, якими були твої головні причини переходу до «Говерли»?
– Перш за все, мене цікавила ця команда. Також мені надзвичайно сподобалися івано-франківські вболівальники. У Миколаєві, до речі, вони також були дуже хорошими. Але тут, у домашньому залі, панує особлива атмосфера. Крім того, в мене склалися гарні стосунки з окремими гравцями «Говерли». Тож загалом це була гарна нагода, яку я не змарнував. Я поважаю цю команду, я добре пам’ятаю п’ять поєдинків проти «ведмедів» у складі «Миколаєва» в серії плей-офф – вони були дуже важкими, «Говерла» до них добре підготувалися. В підсумку івано-франківці посли третє місце, тому для мене грати тут – хороша можливість.
– Що можеш сказати про нинішню команду й ту відстань, яку маєте пройти в сезоні 2011-2012 рр.?
– Перед нами дуже багато роботи. Попереду й справді довгий сезон. Але я особливо не хвилююся, тому що взаємовідносини між тренерами та гравцями команди на дуже високому рівні. Євген Мурзін із помічниками допомагають нам не лише в баскетбольному аспекті, а й в інших життєвих ситуаціях. Їх робота виходить за межі спортивного залу, й мені це імпонує. Щодо команди, то всередині теж є хороший мікроклімат. Ми відчуваємо себе одним цілим. До речі, багато речей ми робимо разом – українці з американцями.
– Які враження від останньої гри з «Донецьком»?
– Остання гра з «Донецьком» продемонструвала наш командний характер. Ми довели, що можемо монолітно захищатися та показувати комбінаційну, різнопланову атаку. Тому я вважаю, що цього сезону ми виступимо достатньо вдало і в інших поєдинках.
– Розкажи дещо про свою сім’ю, звідки ти родом?
– Я виріс у Джексонвіллі, найбільшому місті американського штату Флорида. Як і в багатьох інших дітей, моє дитинство було нелегким. У моєї матері не було високих заробітків, тому, частка відповідальності по забезпеченню сім’ї впала й на мене з юного віку. Я рано подорослішав. Але це були типові американські будні і для багатьох інших людей.
– Спортом цікавився із самого дитинства?
– Так, у юному віці я демонстрував непогані здібності в різних видах спорту. Це і плавання, і американський футбол, бейсбол, теніс. От тільки часу та можливості на ці дисципліни в мене наразі небагато.
– Чому вирішив зупинитися саме на баскетболі?
– Головною причиною моєї професіональної кар’єри стала любов до баскетболу. Тут я можу проявити свій талант. Я відчуваю, що саме це мені вдається найкраще, і маю більше здібностей до цієї гри.
– Немало спортсменів мають освіту не спортивну, а економічну, фінансову, навіть філологічну… А який фах у Брайана Гріна?
– Справді, я закінчив університет Флориди за спеціальністю «кримінальне право». В майбутньому хочу працювати з дітьми, які мають схожі умови проживання та проблеми, що були колись в мене. Хотів би спрямовувати їх розвиток у правильному напрямку. Адже, коли я був підлітком, робив багато помилкових речей лише тому, що не відчував допомоги.
– Мабуть, у кожному новому клубі в тебе запитують про твою оригінальну зачіску – розкажи й івано-франківцям – як давно та чому ти носиш таке довге волосся?
– Для мене цей стиль є досить знаковим. Я порівнюю свою зачіску зі своїм розвитком. Чим довше в мене волосся, тим сильнішим я є. Протягом життя я пройшов через багато різних ситуацій, і в ці моменти моє волосся росло разом зі мною, моєю свідомістю та духом. Таким чином, я кажу, що життя йде, багато чого змінюється, але я продовжую рости. Тому цю тезу я вирішив втілити у свою зачіску.
– Як ти проводиш вільний час в Івано-Франківську?
– У вільний час я роблю музику. Ця справа у мене займає найбільше часу поза майданчиком. Так я відображаю те, що прожив. Я хочу зробити щось корисне не лише собі, але й іншим людям. Я намагаюсь довести їм, що, незважаючи на важкі часи, не потрібно здаватися, а слід завжди продовжувати боротися. Я займаюсь цим близько семи років, хобі не приносить додаткових заробітків, але я отримую величезне моральне задоволення від зробленого.
– Чи немає в тебе часом пісень про Україну, наш баскетбол? Може, є плани записати такий твір?
– Поки що таких творів немає. Але я серйозно розмірковую над тим, чи не зробити пісню для «Говерли». Якщо чесно, то я збираюсь цим зайнятися найближчим часом.
