Станіслав Сокур: «Ми не поступаємося більшості команд Суперліги».
«ДніпроАЗОТ» – ще досить молода команда в українському баскетболі, але в неї вже є своя історія та свої рекордсмени. До нинішнього сезону найбільше матчів за клуб, включаючи ігри в Першій і Вищій лігах (126), провів Станіслав Дикий, який нині захищає кольори запорізького «Ферро-ЗНТУ». Але капітан дніпродзержинців Станіслав Сокур, який за підсумками попереднього чемпіонату Суперліги зупинився всього лише в одному кроці від рекорду, після матчу з «Хіміком» одноосібно очолив список «гвардійців» команди. Звісно ж, прес-служба «ДніпроАЗОТу» не могла оминути увагою таку подію.
– Стасе, тепер ти головний ветеран «ДніпроАЗОТу» не тільки за виступами на найвищому рівні, а й за всю його історію. Що думаєш із цього приводу?
– Ну, оскільки цю новину від вас я дізнався щойно, то поки що – жодних думок (посміхається). Те, що я граю в команді з часів УБЛ, і в команді вже не залишилося гравців, з якими починав, – це я розумів. Але ось те, що я тепер головний ветеран… Приємно, звичайно.
– Ти приходив у «ДніпроАЗОТ» всерйоз і надовго, чи хотілося подивитися, що з цього вийде?
– Взагалі-то я прийшов у команду в оренду з «Черкаських Мавп», договір був строком на сезон. Потім оренду продовжили ще на рік і тільки минулий сезон я провів дійсно як гравець «ДніпроАЗОТу». В такій ситуації довгострокового планування бути не могло.
– Удома ж завжди грати приємніше…
– Звичайно. Тим більше, що в клубі мене все влаштовує, тож ініціативу залишити «ДніпроАЗОТ» я не повинен висловлювати. Але життя – штука складна, ніколи не знаєш, що попереду. Можливо, клуб не захоче продовжувати зі мною контракт, можливо, хтось мною зацікавиться. Поки що міняти нічого не збираюся.
– А як довго плануєш продовжувати активну кар’єру?
– Про її закінчення поки не замислювався, грати мені подобається, здоров’я дозволяє. Інша справа, що баскетбол – досить травмонебезпечний вид спорту, можна завтра отримати серйозну травму (стукає по дереву) й на цьому закінчити.
– Нинішній склад «ДніпроАЗОТу» – найбільш сильний за роки твоїх виступів у ньому?
– Дуже важливо, що в нас зберігся кістяк з минулого сезону, змінилися тільки американські гравці – замість трьох прийшли два. Ми повинні були стартувати набагато краще, але вийшло так, що чоловік п’ять почали сезон із травмами. За гравцями ми не поступаємося більшості команд Суперліги, але в одного проблема зі спиною, в іншого – із задньою поверхнею стегна, у третього – температура. І ми поки ще жодного разу не зіграли в оптимальному складі та кондиціях.
– Але ж і рівень чемпіонату в цілому підвищився?
– Безумовно, більшість команд добре зміцнилися, й турнір обіцяє бути дуже цікавим. Навіть визнані фаворити відчули це, як кажуть, на своїй шкурі. Той же «Донецьк» почав із двох домашніх поразок, хоча його ростер – один із найкращих у лізі. Втім, можливо, що це ще пов’язано з незіграністю, але й рівень суперників став вищим.
– Незважаючи на стартові поразки на виїзді, «ДніпроАЗОТ» удома повинен надолужити згаяне, адже за нього тут виступає шостий гравець…
– Так, підтримка у нас чудова, іноді шостим гравцем справа не обмежується, а здається, що граємо і всімох, і увісьмох.
– Перед грою з «Кривбасбаскетом» тобі як капітану команди вручили приз «Міцний горішок», який дніпродзержинська команда завоювала в минулому сезоні за найкращі вольові якості. І «ДніпроАЗОТ» одразу ж записав у свій актив бал у новому розіграші цього призу, відігравши відставання «мінус 15». Дався взнаки благотворний вплив кубка?
– Не виключено. В усякому разі, ми на лавці згадали наші торішні подвиги й вирішили, що потрібно діяти. Якби цей приз нам вручили перед початком сезону, ми б виграли й перші матчі (сміється).
