Своє прізвище тренер “Політехніки-Галичини” із загальної фізичної підготовки Саша Яковлєвіч вимовляє із наголосом на літеру “о”. У роботі з командою він ставить
акцент на тому, що будує тренувальний процес, виходячи із ситуації, що склалася у конкретний момент зборів. До вашої уваги – інтерв’ю з сербським фахівцем. До речі, уже після розмови, Саша зауважив: “Знаєте, батько завжди казав, що наша родина має українське коріння!”
– Сашо, розкажіть, будь ласка, трохи про себе.
– Я працюю тренером з баскетболу майже 25 років. Останні 16 років з них був тренером із фізичної підготовки. Працював з колишньою Югославською та із Сербською жіночими національними збірними. Також – з чоловічими збірними до 18-ти та 20-ти років. Бував з цими командами на кількох чемпіонатах Європи.
Також 5 років працював у сербському «Хемофармі» з міста Вршац разом з нинішнім наставником «Політехніки-Галичини» Желько Лукаїчем. До речі, у цьому місті за кілька днів розпочнеться виїзний етап передсезонних зборів “Політехніки-Галичини”.
Був тренером у софійському «Лукойлі» (Болгарія). До того – працював з дітьми «Црвени Звєзди» (Белград). У той час там грав Марко Яріч, який врешті виріс до рівня національної збірної, ставав чемпіоном Європи та світу, грав у НБА. Останні два роки – працював кондишн-коучем в «Ольденбурзі» (Німеччина).
Але попри те, що багато часу й зусиль присвячую баскетболу, основним моїм заняттям є праця у Белградському університеті на факультеті Спорту та фізичного виховання. Я є професором того університету.
– Чи працювали ви з українськими командами?
– Так, у 2008-му працював у Черкасах з “Мавпами”. До речі, тренером команди тоді також був серб Йовіца Арсіч, який напередодні цього сезону знову очолив черкаський клуб.
– Там ви познайомились з нинішнім директором «Політехінки-Галичини» Кирилом Погостінським?
– Так. Ми знайомі з тих часів.
– Саме він запросив вас до Львова?
– Думаю, тренер Лукаїч та директор Погостінський спільно дійшли до такої думки. Адже ми добре знаємо одне одного, легко знаходимо спільну мову.
– Гравці часто зазначають, що Лукаїч доволі жорсткий тренер…
– …та ні! Я б сказав, що це просто в Україні так сприймають сербських фахівців (сміється). Те, як Лукаїч поводиться, як ставиться до роботи і гравців, у нас – звичне явище. Якщо хочете, можете казати, що він жорсткий. Але тоді вкладайте у це поняття його прагнення до порядку, дисципліни, а ще – вимогу до гравців: відповідальне ставлення до справи.
– Як ви окреслюєте своє головне завдання у тренувальному процесі?
– Моя робота спрямована на те, щоб гравці підійшли до початку сезону у відмінних фізичних кондиціях. Мушу сказати, я дуже задоволений гравцями, їхнім ставленням до роботи. Ми працюємо важко і, можливо, у наступні кілька тижнів стане ще важче. Але, бачачи, як хлопці підходять до справи, сподіваюся, що ми добре разом попрацюємо і отримаємо від цього максимальний результат.
– Чи маєте ви якусь свою систему?
– Методика, якою користуюся, базується на системі мого друга й наставника, професора Корелеїча із Белграда. Він працював із Югославською збірною, яка свого часу виграла Чемпіонат Європи та Чемпіонат світу 2002 року в Індіанаполісі. Звісно, також я багато почерпнув від інших фахівців у цій царині. Але це просто певна система, побудована на моєму досвіді і знаннях, а не щось особливе. Публікувати її як свою унікальну методику я не буду (сміється). Працюємо приблизно так само, як це робить кожна баскетбольна команда у підготовчий період.
– Мабуть, з кожною командою робота складається по-особливому?
– Це так. Наприклад, особливістю роботи з «Політехнікою-Галичиною» є те, що, як на мене, пасувало би приділити процесові роботи над фізичними кондиціями трохи більше часу. Можливо, ще три тижні були б зовсім не зайвими. Ми маємо 6 чи 7 тижнів, але якби мали 10 чи 11, то було б узагалі чудово! Але мусимо працювати по ситуації. Ми повинні дещо підлаштовуватися під обставини, що складаються.
– Чи на зборі у Сербії будете використовувати ті ж вправи, а чи запропонуєте іншу систему?
– Ні, все буде приблизно так само. Водночас, мені буде дуже важливо відчути гравців. Бачити їхні можливості, ставлення, мотивацію станом на конкретний момент. І я обиратиму вправи залежно від цих факторів. На те, щоб скласти для себе повну картину слід буде витратити 3-5 днів… А вправи, які даватиму гравцям, добре відомі в усьому світі. Нема якихось окремих вправ для європейців чи американців, наприклад. Вони універсальні.
– Чи бачите ви вже якісь успіхи у своїй роботі?
– Так, так. Хоча, взагалі-то, ще зарано щось казати. Але, повторюся, гравці дуже-дуже добре ставляться до своєї важкої роботи. Думаю, якщо ми продовжуватимемо у тому ж ключі, є всі шанси досягнути високих результатів із цією командою у Суперлізі.
– Як довго працюватимете з командою? До початку сезону?
– Працюватиму до 6-го вересня. Потім, коли команда матиме трохи довший відпочинок між товариськими іграми, знову приєднаюся до неї.
– Що робитимете після роботи з «Політехнікою»?
– Повернуся до своєї роботи в університеті! До всього я там ще й віце-декан, а тому маю багато обов’язків. Наприклад, у вересні прийматиму іспити.
– Будучи зайнятим в університеті, ви маєте час працювати з баскетбольними клубами лише влітку?
– Ні, це залежить від того, як побудовано мій графік в університеті. Наприклад, минулого року я працював з “Ольденбургом” у підготовчий період у серпні-вересні (так само, як тут ). Я приїздив до Ольденбурга на 10 днів у листопаді, 10 днів у січні, 20 днів у лютому,. Саме у ті періоди я мав “вікна” в університеті й користувався цим. Подивимося, можливо, з львівською командою буде так само.
Оригінал публікації http://www.politehgalychyna.com.ua/posts/view/2450
