У перший день листопада чемпіон світу за версією WBO Сергій Дзинзирук захищатиме свій титул у Німеччині. Його суперником буде колумбієць Хоель Хуліо. Про наступний захист титулу та багато чого іншого український чемпіон розповів “Львівській газеті”. Про наступного суперника
– Хоель Хуліо – молодий, нахабний, має солідний послужний список. Тому не налаштовуюся на легкий бій. Колумбієць є серйозним бійцем, щоправда, пропагує “брудний” бокс. Але я до цього звик. Узагалі 90 відсотків боксерів, з якими змагався, нижчі за мене зростом, демонструють силовий бокс, атлетичні, але погано тактично навчені. З такими суперниками завжди складно боксувати. Передбачити траєкторію їхніх ударів майже не можливо. У професіональному боксі судді закривають очі на удари по потилиці, спині чи нижче пояса. До цього потрібно бути готовим і морально, і психологічно.
Про стосунки з “Універсум бокс промоушн”
– Стосунки з німецьким клубом суто робочі. Ми домовилися, що я надалі боксую під його знаменом, але тепер перед кожним двобоєм укладаємо окремий контракт, в якому обумовлюємо розмір мого гонорару, суперника, місце проведення поєдинку. Нещодавно розглядав інші пропозиції, але “Універсум” запропонував мені найвигідніші умови. Тому надалі співпрацюю з німцями. Коли укладаємо контракт на бій, найдовше обговорюємо фінансове питання. А потім уже суперника. Другорядні питання стосуються реклами на трусах, місця проведення бою. Головне – фінанси й суперник.
Про свої гонорари
– Мене часто запитують, скільки отримую за бій. Хочу сказати, що третину мого гонорару, прописаного в контракті, забирає “Універсум”, плюс – витрати на податки, WBO теж має свій відсоток. У підсумку отримую не так багато, як усім здається. Гроші за бій із колумбійцем хочу витратити на ремонт квартири, відпочинок із сім’єю та на допомогу батькам.
Об’єднання титулів
– Об’єднати чемпіонські пояси дуже складно. Телебачення, фінансові умови – усе не на мою користь. А з часом шанси зменшуються. В чемпіонів за іншими версіями є контракти з телебаченням, потужні промоутери. А їхні поєдинки з українцем не цікавить рекламодавців на Заході, телебачення теж. Узагалі у світовому боксі об’єднання поясів відбувається рідко. Зазвичай у таких випадках змагаються два американці. Американець із європейцем дуже рідко б’ються за об’єднання титулів. Фінанси, телебачення, менеджери, які не хочуть ризикувати, – усе разом…
Хочеться вірити, що нашим промоутерам удасться змінити ситуацію на краще. У нас щороку проводять усе більше серйозних боїв, у такий спосіб змушуємо іноземців звернути на себе увагу. В Німеччині до українців інтерес незначний. Вони мають власних місцевих героїв. Упевнений, що кожен українець з “Універсуму” з радістю боксував би на батьківщині.
Свій пояс мушу відстоювати раз на рік. Молодь підростає, теж хоче бути чемпіоном. Тому з роками складніше бути чемпіоном.
Американська мрія Дзинзирука
– На поєдинок у США чекаю дуже давно. Мені хотілося б боксувати на американському рингу й при цьому не важливо з ким. Боксувати за океаном – дуже престижно для кожного боксера, адже там дуже добре розвинутий професійний бокс, виступають усі елітні боксери. Не боюся втратити чемпіонський пояс, тому готовий вийти в ринг проти Оскара Де Ла Хойа, Мейвезера чи будь-якого іншого чемпіона.
Нещодавно двоє американських промоутерів пропонувало співпрацю. Після останнього бою Кличка-молодшого до мене підходили люди з-за океану, пропонували свої умови. Але їхня пропозиція не краща за пропозицію “Універсуму”. Загалом були лише обіцянки, не підкріплені реальними кроками. Тому працюю за старою схемою.
В Америці та Європі найпростіше стати популярним суперважковаговикам, а інші вагові категорії не цінять. На надважковаговиків ходить публіка, промоутери платять більші гонорари. Але Де Ла Хойа чи Мейвезер добилися значних успіхів і нині заробляють більше за будь-якого суперважковаговика. Вони довели, що шанси на успіх завжди є, просто потрібно змусити публіку полюбити тебе.
Про популярність братів Кличко
– В Україні чимало талановитих суперважковагоивиків: Вірчіс, Дмитренко, Біденко. Але вони не стали такими популярними, як брати Клички. Річ у тім, що Володимир був олімпійським чемпіоном, а це додає чимало балів у професіоналах. Окрім того, “фішка” Кличків у тому, що вони – два брати-красені. Також мали хорошу підтримку в Києві, рекламну кампанію. Для України Клички – це справжня знахідка.
Особисте життя
– Дружина Олена влітку цього року народила дівчинку. Дочку назвали Ганною. У нас це вже друга донька. Катерина народилася п’ять років тому. Взагалі друга дитина – це щастя нашої сім’ї. Ми чекали її, коли дізналися, що буде дівчинка, дуже зраділи. Нині я в Німеччині, тому всі обов’язки з виховання доньок лягли на плечі дружини.
Ми з дружиною хочемо ще й сина. З часом подивимося, чи дозволять нам реалізувати задумане фінансові і житлові умови. Якщо з Божої ласки в нас народиться син, із радістю відав би його в боксерську секцію. Зробив би це для його загального розвитку. Адже бокс виховує не лише фізичну силу, а й кмітливість, характер, нівелює страх перед вулицею. Для кожного хлопця дуже добре в дитинстві займатися цим видом спорту. Отож, якщо в мого сина буде бажання піти в секцію боксу, зроблю все, щоб допомогти йому в цьому. Але якщо він не захоче, насильно його туди не тягтиму. Усе залежить від його прагнення.
Плани на майбутнє…
– Після бою, як завжди, – відпочинок. Планую впродовж двох-трьох тижнів забути про бокс і зосередитися лише на відпочинку, а потім – знову в зал. Мені хотілося б проводити не два поєдинки на рік, а три-чотири. Мав уже розмову про це зі своїми менеджерами з “Універсум бокс промоушн”.
Про завершення кар’єри
– Кожен бій, кожна підготовка до нього, дається з віком усе важче. Сімейні обов’язки відволікають, частіше замислююся про майбутнє, про те, чим займатимуся після завершення кар’єри. Думаю, якщо все буде гаразд, перемагатиму, сил та енергії боксувати на кілька років мені ще вистачить.
Після завершення кар’єри, можливо, стану промоутером. У Броварах уже не перший рік проводжу власний турнір з аматорського боксу і знаю, наскільки це складно. Щоб влаштувати змагання, потрібна команда друзів, якій ти повністю довіряв би. В мене, на жаль, такої команди наразі немає. Нині я – діючий боксер, тому мені буде складно займатися промоутерством. Зараз моя основна мета – захист титулу. А після завершення кар’єри, можливо, займусь організацією професійних боїв. Хочу також відкрити власну школу боксу. У Броварах маю клуб, а тепер хочу школу, щоб допомагати талановитій молоді. Але головне в житті кожної людини – займатися якоюсь справою, щоб ти і твої близькі були здоровими, а також бути потрібним комусь.
Гліб Ваколюк
