– Розкажіть про себе, як у вашому житті з’явився бокс?
– Я почав займатися боксом дуже пізно. Сталося це в 1979 році. Був листопад. Я перший раз прийшов у зал. Взагалі я давно хотів займатися цим видом спорту, але до цього ми жили в Сибіру, а там з цим було туго. Спочатку мене не хотіли брати, вважали, що мені вже пізно йти в бокс. Вже після того, як я відслужив, мене запросили до секції. Мені було вже 24 роки. У мене були непогані фізичні дані. Я був атлетичної статури, швидкісний, грав непогано у футбол. Виступати почав через півроку на змаганнях міста та області. У той час це був дуже високий рівень. У нас була ще приказка, що Чемпіонат Європи виграти простіше, ніж чемпіонат області. Успіхи прийшли швидко. Перші п’ять боїв я виграв достроково.
– Напевно нокаутом?
– Так, нокаутами та нокдаунами. В любителях це називається “за явною перевагою”. Я в основному виступав на першості області та міста. Нікуди більше мене не возили. Я був нецікавий боксер, тому що пізно почав займатися.
– Невже тільки тому?
– Так. У 80-их роках ввели штучне омолодження боксу. Звання “майстрів спорту” не присвоювали тим, хто старше 23 років. Ця система існувала 7 або 8 років. Вона дуже багато шкоди завдала нашому боксу. Молоді боксери їздили по всіх змаганнях, а вікові, дуже міцні, фізично сильні, не брали участь в турнірах високого рівня. Ось і мене з тієї ж причини нікуди не брали.
– Напевно, прикро було?
– Мені просто подобався бокс. На той час я вже знав про існування професійного боксу, почав розуміти, що я трохи іншого складу характеру, у мене інша техніка. У мене практично не було тренерів.
– Ви жартуєте?
– Звичайно, зі мною займалися, але не регулярно. Постійно зі мною стали займатися тільки на четвертому десятку років, коли відбувся мій другий прихід у бокс. Але я все одно вигравав практично всі бої. Тоді аматорський бокс був трохи іншим – три раунди по три хвилини, без шоломів. Він був ближче до професійного, ніж зараз. Я просто марив професійним боксом. Я вже в той час щось шукав для себе в техніці. Був досить агресивним, схильним до жорстких ударів. Це все сформувало згодом мій тренерський стиль. Потім у мене була перерва. Я довгий час не виступав, тільки тренувався, коли була можливість. Повернувся в 33 роки. Свій останній бій я провів у 40 років.
– Розкажіть про той поєдинок.
– Це був 1996 рік. Якраз проходили вибори – переобирали Єльцина. На честь цієї події зробили турнір. Він проходив у Будинку кульптури, називався “Кубок Президента”. У ньому брали участь сильні бійці, в тому числі з інших регіонів і “армійці” зі СКА. Я провів три бої. Перші два виграв достроково в перших раундах. Фінальний поєдинок мені запам’ятався на все життя. Моїм суперником став Агєєв – був такий хлопець з хорошим ударом, нокаутер з СКА. Тоді я вперше в житті побував у нокдауні, але підвівся і достроково виграв цей бій. Після цього я вже став тільки тренувати. Спочатку допомагав Анатолію Івановичу Морщініну, а потім вже знайшов свій шлях.
– Ви якось казали, що після 40 років ваше життя стало ще веселіше.
– Успіх до мене, як до тренера, прийшов відразу. Я тренував хлопців з індустріально-педагогічного коледжу. У них був невеликий зальчик. У мене займалися 8 чоловік. Серед них був Максим Власов, Олександр Ларін, Брати Гімаеви. На перший наш турнір у Відрадний ми поїхали через 4 місяці після початку тренувань. Там проходив всеросійський турнір імені Суханкіна. Усі 8 людей стали переможцями. Це було щось.
– Розкажіть про ваше знайомстві з Дмитром Пирогом.
– Я продовжував тренувати своїх хлопців, вони вже стали професійними боксерами. Незабаром я познайомився з В’ячеславом Непогодіним. Він тренував Артура Марабяна. В’ячеслав запропонував мені подивитися Дмитра Пирога і допомогти йому підготуватися до бою з Асланбеков Кодзоевим за інтерконтинентальний титул. Ми тренувалися в Геленджику і в Самарі. Бій відбувся. Пиріг переміг у п’ятому раунді нокаутом.
– Після цього бою ви говорили, що наполягли на спільній роботі і далі. Прямо наполягли?
– Ні звичайно. Настояти тут було неможливо, Пиріг все-таки відомий боксер. Я просто запропонував йому, і він погодився.
– Ваша думка про останній поєдинок Пирога з Геннадієм Мартиросяном, в якому він переміг технічним нокаутом?
– На даний момент це був його найкращий бій. Це відзначають усі спортивні аналітики. Може бути, він не найкращий з технічних нюансів, але за драматизмом, напругою і реакцією глядачів йому немає рівних. Я був впевнений, що Пиріг переможе.
– У десятому раунді Мартиросян пішов ва-банк і кинувся в шквальну атаку. Не злякалися, що Дмитро може пропустити якийсь шалений удар?
– Я це прогнозував. Я сказав Дмитру: “Дивись, він зараз спробує рвонутися в атаку, тактика швидкого старту”. По напрузі Мартиросяна було видно, що він зараз спробує зробити останній штурм. Так і сталося. Коли він кинувся грудьми на амбразуру – це було смішно. Пиріг відійшов убік, показавши, що це все не те. Але Мартиросян все одно молодець і все правильно робив. У США таких боксерів, які до кінця ведуть бій і загострюють, дуже поважають і люблять.
– Незважаючи на перемогу, цей бій показав, над чим треба працювати Дмитру надалі?
– Він ще сируватий. До того образу, який у мене стоїть перед очима, ще багато треба працювати. Тактично він себе дуже часто неправильно вів – стояв з прямою спиною, підставлявся. Начебто він контролював ситуацію, але це було небезпечно.
– Ви якось казали, що Пиріг стає видовищним, бажаним для американського телебачення. Йому хіба в Росії погано?
– Наш бокс зараз відроджується і піднімається на новий рівень. З’являється інтерес телебачення до таких боксерів, як Дмитро Пиріг, Олександр Повєткін, Денис Лебедєв. Але це тільки зароджується. Будь-який боксер, а тим більше чемпіон, повинен заробляти великі гроші. Американське телебачення – це платне телебачення, яке показує бої кращих боксерів-професіоналів. Кабельні канали HBO, ShowTime платять за права трансляції боїв величезні гроші. Американські боксери за рівнем не краще наших, але заробляють вони мільйони і навіть десятки мільйонів доларів.
– Скільки Пиріг заробив за поєдинок з Мартиросяном?
– У професійному боксі не прийнято говорити про гонорари спортсменів. Це в США зараз оголошуються гонорари, але у них на це є свої причини. Тут це поки не прийнято. Якщо чесно, я взагалі не знаю, скільки він отримав. Я правду кажу.
– Чи не здається вам, що бокс стає менш видовищним і від того менш популярним?
– Так, таке дійсно є, але такі періоди вже траплялися в історії професійного боксу. Зараз це пов’язано з тим, що у важкій вазі не стало цікавих боксерів, тобто зірок, таких як Тайсон, Холіфілд, Ленокс Льюіс. Є тільки брати Клички.
– Натомість зростає інтерес до MMA, боїв змішаного стилю. Як ви ставитеся до цього досить молодому виду спорту?
– У цієї організації є розумні керівники, які просувають MMA на телебаченні. Але не всі канали погоджуються їх показувати. В Америці багато хто вважає, що це спорт, який позбавлений якості, і я з цим згоден. Дуже багато всього – боротьба, больові прийоми, ударна техніка.
– Ви якось сказали, що в MMA йдуть спортсмени-невдахи.
– Було таке, але зараз я трохи змінив свою думку. Невдахи в MMA йшли раніше. Зараз цей вид спорту набрав обертів, наприклад, боксер готовий туди перейти за хороші гроші. Зараз проходить багато дуже сильних і рівних боїв.
– Чи бачите ви в боксі яскравих особистостей, які можуть повернути йому колишню популярність і видовищність?
– Так, такі боксери є. Вони потенційно дуже небезпечні. В основному – це вихідці з СНД.
– Когось з власних учнів ви можете виділити?
– У першу чергу це, звичайно, Дмитро Пиріг. Якби він жив у США на нього б ходили мільйони, але для Росії дуже добре, що він поки залишається на Батьківщині. Є Максим Власов, який чудово вишколений технічно, але поки йому трохи не вистачає інших якостей, і, можливо, везіння. Але він розвивається і у нього все повинно скластися добре. Він ще покаже чимало яскравих боїв.
Оригінал публікації http://24boxing.com.ua/news/viktor-petrochenko-pro-svoyu-kareru-boksera612.html
