Рівно через місяць, 24 жовтня, в Дюссельдорфі відбудеться бій між чемпіоном світу за версіями WBA (super), IBF і WBO Володимиром Кличком і величезним і небитих британцем Тайсоном Ф’юрі. Значимість цього поєдинку вийде далеко за рамки не тільки боксу, але і спорту взагалі, а його результат не так очевидна, як здається.
Володимира Кличка знають навіть ті, хто нічого не знає про бокс, як Мерилін Монро знають ті, хто ніколи не бачив її в кіно, а лише на фотографіях, і два з половиною рази.
Володимир, спочатку разом з Віталієм, а тепер після відходу старшого брата у велику політику, на самоті, “тримає” важку вагу. Навіть в Італії, де я зараз живу, і де давно не було своїх великих чемпіонів з боксу, до мене в чергу за автографом від Кличка стоять всі мої тутешні друзі і знайомі, особливо серед поліцейських і карабінерів.
Треба буде як-небудь затаритися двома десятками пар боксерських рукавичок і заявитися до Володимира у вигляді такого боксера то стоноги, то сорокоручки, щоб він їх підписав, а то мені буде непереливки. Ні, мене, звичайно, не посадять, але я прослыву трєплом, хвастающимся знайомством з людиною, якого він раз бачив з сто двадцять другого ряду футбольного стадіону. А в країні, де балакають багато і вміло, це, як не дивно, незмивне клеймо.
Однак якщо я завдам Володимиру подібний візит, а я думаю, що все-таки завдам, то це буде не зараз, коли з кожним днем наближається бій, який може виявитися одним з найбільш складних у його кар’єрі.
Справа навіть не стільки в тому, що Тайсон Ф’юрі зі своїми 206 см зросту стане найвищим противником Володимира, скільки в тому, що він, схоже, дійсно вірить у свою перемогу. Вже не перший місяць британець дуже грамотно розкручує матч і самого себе, причому розкручує у всіх сенсах.
Ф’юрі давно заповнив пресу висловлюваннями типу: “У Кличка харизма не яскравіше, ніж у моїх підштаників”. Це ще не найблискучіше з них. А закінчує свої промови Ф’юрі, звертаючись безпосередньо до Володимира, наприклад, так: “Ти ніхто, запам’ятай це. Ти ніхто, і я тебе нокаутую”.
Багато скажуть, що такі речі коштують недорого. При цьому обов’язково згадають іншого британського бійця Девіда Хея, який перед боєм з Кличком виступав схожим чином, а після досить безславного поразки від Кличка, показывавшего на прес-конференції травмований мізинець на нозі, за що на його суворою батьківщині над ним знущалися всі, включаючи відому своєю чудовою грудьми еротичну модель Піту Тодд.
Все так, але Хей – це Хей, а Ф’юрі – Ф’юрі. Вони зовсім різні, нічим не схожі люди. До того ж, з моменту бою з Хеєм минуло вже чотири роки, що весь час вказує і сам Ф’юрі. Володимиру Кличку вже 39 років, які Ф’юрі весь час округлює до сорока, а йому самому – всього 27. Дрібничка, а приємно.
Однак справа не в молодості і не в габаритах Ф’юрі. Не вони дають британцеві шанси на перемогу, а його гипермотивированность, яка може творити дива, особливо якщо її вміло в собі виховувати, а Ф’юрі явно це робити вміє.
За складом характеру я ніяк не схильний до містики, але є речі заперечувати які стане тільки ідіот. Тайсон Ф’юрі відбувається досить-таки своєрідного народу, який називається Ірландські Мандрівники (Irish Travellers). Це етнічні ірландці, які століттями ведуть циганський спосіб життя, причому, швидше за все, вони почали це робити ще до того, як справжні цигани дісталися до Ірландії. Не дуже вірю в їх зв’язок з потойбічними силами, про яку багато говорять, а от здібність до гіпнозу і самогіпнозу – вірю легко.
Тайсон Ф’юрі дуже вміло себе заводить. Раз від разу його висловлювання стають все безумніше. Він ніби поставив собі завдання злегка звихнутися, вирішивши, що в такому стані йому буде легше провести бій з Кличком. Взагалі-то, це гра дуже небезпечна. Так можна збожеволіти і всерйоз.
Років двадцять назад один мій знайомий якимись правдами і неправдами пробрався вчитися в Швеції. Відучився. Віза в нього закінчувалася, а їхати з полюбилася йому країни йому не хотілося. Хлопець він був утворений, почитав юридичні та медичні довідники і вирішив зімітувати божевілля, так як знайшов якусь зачіпку в гуманному шведському законодавстві, за якою його, такого хворого, не могли відправити назад в Росію.
В один прекрасний день він пішов бігати навколо якогось ставка чи озера і став намотувати кола, поки не звалився. Його доставили в лікарню, там він
сказав, що, коли бігав, не міг змусити себе ні зупинитися, ні хоча б зійти з цього замкнутого маршруту, хоча дуже старався. Він домігся свого – його відправили в психіатричну лікарню. Біда була тільки в тому, що через пару місяців він вийшов звідти справді не в собі і абсолютно не пручався, коли його відправили додому в Росію, хоча мав право залишитися в Швеції, але він майже нічого не говорив.
Психіка людини – штука більш крихка, ніж він сам думає. Іноді, коли я читаю чергові висловлювання Тайсона Ф’юрі, у мене виникає враження, що він справді з’їхав з глузду. Так зовсім нещодавно він сказав, що поб’є рефері, якщо той стане заважати йому бити Кличка. Непогано, так? Не думаю, що це просто спроба налякати противника в стилі “бійся мене, я дурень і сам не знаю, що з тобою зроблю”. Ринг все-таки не вулиця, там такий спосіб нічого, крім дискваліфікації, не отримаєш. Можливо, Ф’юрі просто трохи раніше терміну вийшов на пік божевільної форми”. Але хто сказав, що він цю форму не зможе зберегти до 24 жовтня?
Звичайно, може і перегоріти і вийти в ринг зовсім ніяким, а якщо ні? Якщо доведе себе до стану обдолбанного зомбі зріст 206 см і вагою в 120 кілограмів? Чесно скажу: навіть якщо так і станеться, я все одно поставлю на перемогу “доктора” Кличка, який, як мені здається, у своїй професійній манері жорсткої залікує “пацієнта” Ф’юрі до нокауту. Але це, абсолютно точно, не буде той бій, результат якого я буду спокійний, що зможу пропустити його трансляцію в прямому ефірі. Не той випадок. Зовсім не той.
