Переклад інтерв’ю українського важковаговика Олександра Усика польському телеканалу Polsat Sport:
Артур Лукашевсі, Polsat Sport: Ти битимешся (з поляком Гловацкі) в Польщі. Це тебе турбує? Відчуваєш якийсь тиск? Що знаєш про своїх фанів – чи приїдуть вони?
Олександр Усик: Скільки б фанів не прийшло, всі будуть… мої. Я вже боксував на великих аренах. На Олімпіаді в Пекіні я боксував з місцевим боксером, і всі китайці в залі вболівали за нього. В фіналі чемпіонату світу в Азербайджані я боксував з азербайджанцем, і вся публіка була за нього. У мене немає проблем з тим, щоб битися на великих аренах, де мало хто вболіває за мене. Глядачі можуть допомагати або ж ні, але тільки з трибун. В рингу вони нічого не можуть змінити. В рингу я робитиму свою роботу, а глядачі на трибунах – свою. Але думаю, що мої вболівальники також приїдуть. Не знаю скільки, але чим більше – тим краще.
Ти кажеш, що в рингу робитимеш свою роботу. А Гловацкі в рингу любить вести війну. Ти готовий до війни?
Я зроблю все для перемоги. Якщо потрібно буде повоювати, то в мене є пістолет (показує свій лівий кулак), РГДшка, яка вибухне, а потім перейду на “Калашникова” і буду стріляти серіями.
В любителях ти викидав багато швидких ударів. Бачиш різницю між аматорським боксом і професійним?
Я просто люблю бокс. А бокс – це бокс. Аматорський чи професійний – для мене немає різниці.
Здобуття поясу WBO буде для тебе більш цінним, ніж олімпійська медаль?
Немає нічого більш цінного за олімпійську медаль. Нічого, крім моїх дітей і моєї віри. Але якщо порівнювати цінність чемпіонського поясу з олімпійською медаллю, то медаль цінніша.
Не відкриєш своєї тактики на бій з Гловацкі?
Я боксуватиму. Красиво боксуватиму. Я буду робити в ринзі те, що мені подобається найбільше. Наче кататимусь по хвилях на кайті. Я просто люблю боксувати. Мене це підносить, приносить мені радість. І фани також. Вони щасливі, вітають мене, дякують за те, що я роблю. Це дуже важливо. Коли люди тебе люблять – це найбільша винагорода. І їм треба відповідати тим же – любити їх.
Відчуваєш себе дуже відомим спортсменом в Україні? Після братів Кличків, Ломаченка, Шевченка?
Люди знають мене. І коли я перебуваю на вулиці, я ні від кого не ховаюся. Зазвичай я в тих же місцях, де й інші. В тих же ресторанах. Я люблю гуляти по Києву, по набережній. Люди підходять, щоб поговорити, і я з задоволенням розмовляю з ними. Я вважаю, що так і повинно бути. Якщо ти чогось досяг в житті, не можна казати: “Це все моє, нікому нічого не віддам!” Вихід і асоціюється з людьми. Вони цього хочуть. Щоб не було так, що бачать тебе по телевізору, а на вулиці сприймають, наче якесь божество. Якось один хлопець робив фото зі мною. Я помітив, як тремтять його руки. Не від страху, а від такого досвіду. В таких випадках треба підбадьорювати: “Все в порядку, старий! Все буде добре!”
А сам ти переживаєш з приводу бою з Гловацкі? Чи переживатимеш пізніше?
Ні. Ані зараз, ні пізніше. Нічого такого я не відчуваю, не маю таких страхів. Радше, відчуваю адреналін, який мене несе, як хороший мотоцикл – вперед.
Це буде бій спортсменів, чи протистояння українця з поляком?
Це буде битва Усика з Гловацкі. Двох хлопців, які люблять бокс. Він поляк, я українець. І ми, звісно, представляємо свої країни. Але це не Польща боксуватиме з Україною, а просто два спортсмена високого рівня.
Назви одну річ, яка може принести тобі чемпіонський пояс.
Моє серце.
А що ти відчуваєш, виходячи в ринг?
Відчуваю радість. Адреналін. Відчуваю, що скоро почнеться шоу. Вибух і – вперед!
