SPORTARENA.com …
Поєдинок проти Кубрата Пулєва, що відбувся в листопаді 2014-го – став для української легенди по-справжньому знаковим.
Фото – Getty Images
Богдан Грыщук
Нудний, прагматичний, одноманітний і не ризикує – мабуть, це найбільш часті епітети, які доводилося чути, коли мова заходила про Володимира Кличка. Легендарний український боксер, встановив неймовірну кількість досягнень на професійному рингу, 11 років безперервно володів чемпіонським титулом/титулами в суперважкій вазі, став жертвою свого стилю або, якщо хочете, підходу до боксу.
Ефективність цього стилю, дивлячись на результати, оскаржувати не доводиться. Ефектність і краса – в боксі, звичайно, важлива річ, але що вони означають без титулів і великих перемог?
Читайте також: Поєдинок проти Джошуа Пулєва можуть перенести на 25 липня
Тверезо оцінивши свої сильні сторони – відмінна техніка і любительська школа (золото Олімпіади-1996 – яскраве підтвердження), чудові фізичні дані (козирі антропометрії в боксі ще ніхто не відміняв), неймовірна функціональна готовність і професіоналізм (про тренувальному таборі Кличка до цих пір ходять легенди), та запросивши досвідченого і неймовірного талановитого тренера (кількість чемпіонів, підготовлених Эмсануэлем Стюардом, говорять самі за себе), Кличко поступово трансформувався у того, кого ми звикли бачити в рингу – безжальну, бездушну машину для вбивств. Бійця, який чітко дотримувався своєї мети – знищити опонента без великого збитку для себе.
Можливо, найкращу характеристику своєму братові дав Віталій Кличко. «Народжений перемагати», — говорив він про Володимира. Тоді як самого Віталія Кличко-молодший називав «Народжений бійцем». Та й сам Володимир зізнавався, що бокс для нього був лише засобом для досягнення цілей, а аж ніяк не станом душі або покликанням, хоча і говорив, що віддавав себе спорту цілком і повністю (але це вже питання професіоналізму).
****
Інша справа, що так було не завжди. На зорі своєї професійної кар’єри Володимир був справжнім рубакою і безрозсудним боксером. У кожному поєдинку він, геть забувши про ризик, йшов вперед, викидав неймовірну кількість ударів і намагався будь завершити бій достроково.
Читайте також: Коронавірус завдає удару по боксу
Це працювало, нехай навіть з поправкою на рівень опозиції: до свого першого в кар’єрі програного бою з Россом П’юріті українець підходив з неймовірною статистикою – 23 дострокові перемоги (включаючи пару дискваліфікації опонентів) в 24 виграних битв і жодної поразки. І це все за два роки.
Але бій, що відбувся в кінці 1998-го, перший і останній поєдинок Володимира в Києві, яскраво продемонстрував всі недоліки такого підходу: досвідчений американець дав можливість українцю «вымахаться», стоїчно вистоявши під градом ударів, а коли у Кличка не залишилося сил, оформив дострокову перемогу, змусивши тренера українця припинити поєдинок.
****
Але навіть це поразка не стало причиною трансформації Кличка-молодшого. Знадобилося ще два програшу (Коррі Сандерсу і Ламону Брюстеру), щоб Володимир зважився на кардинальні зміни. Причому, поразки від останнього пройшло приблизно за тим же сценарієм, що і від П’юріті, нехай і причини називалися інші (ФБР навіть починала розслідування з приводу можливого отруєння українця): тотальне домінування Кличка в перших раундах і незрозумілий занепад сил вже четвертому.
І тільки тоді Володимир, за його власним визнанням, зрозумів, що потрібно щось змінювати.
****
Апробація нового стилю і нового підходу пройшла в бою з Семюелем Пітером – потужним нокаутером, який багатьма розглядався як майбутній король суперважкого дивізіону. Гранична дисципліна в рингу, робота з дистанції, потужний джеб і ніякого ризику – стиль, який прищеплював своєму підопічному Стюард спрацював на ура: навіть побувавши в нокдаунах, Володимир здобув перемогу за очками. А сам виграш повернув йому головне – психологічну впевненість, ще раз підтвердивши правильність обраного шляху.
Читайте також: Усик не повинен розслаблятися: ТОП-5 кращих поєдинків Дерека Чісори
Що було далі – всі знають: тотальне домінування, звичний стиль і безперервні перемоги. Так, вистачало серед них і дострокових, в тому числі і над іменитими бійцями (Рахман і Берд, Чагаєв той же Брюстер), але в головних поєдинках – з Ібрагімовим, Хеєм Володимир був зібраний, незрелищен і бездушен. Так, вина в цьому і на його опонентів, але в боксі найчастіше судять якраз переможців.
Так було, поки на горизонті не з’явився Пулєв, бій з яким вийшов за звичні рамки поєдинків Кличко.
****
По-перше, на відміну від багатьох суперників Володимира, Пулєв був відмінно технічно підготовленим боксером, маючи за плечима добру любительську кар’єру.
По-друге, Пулєв за прикладом Хея ще до бою вирішив залізти українцю в голову» (пізніше цей трюк майстерно виконає Тайсон Ф’юрі), виступаючи з різкими заявами і звинуватив Кличка у вживанні допінгу. Але якщо Хею так і не вдалося вивести Володимира з себе, то у болгарина і англійця вийшло.
По-третє, напевно, з часів першого бою з Пітером, Пулєв став першим боксером, який не боявся українця на рингу (на відміну грозного на словах, але включив «велосипед» в рингу Хея або надто обережного Ібрагімова).
Читайте також: Повернути впевненість: чого чекати від повернення Олександра Гвоздика
По-четверте, після того ж таки першого бою з Пітером, українець чи не вперше, якщо судити по стартових раундах, ризикував програти, і програти достроково.
По-п’яте, саме Пулєв змусив Кличка згадати самого себе колишнього: злого, агресивного бійця, мета якого знищити опонента. Того Володимира, який домінував у рингу в середині-кінці 2000-х. І саме цієї бій подарував один з найяскравіших нокаутів в кар’єрі українця.
****
14 з невеликим хвилин, які тривав поєдинок, подарували справжню драму. Пулєв до зупинки бою тричі побував у нокдауні, кілька разів потряс Володимира і влаштував невелике уявлення в рингу. Та й перед фатальним для себе лівим на стрибок від Кличка, який трапився за хвилину до закінчення п’ятого раунду, вдала «двійка» Пулєва змусила понервувати фанатів. Але цим він тільки розбудив звіра, довгий час дрімав у українця.
Ну а для Володимира Кличка ця перемога стала останньою дострокової у професійній кар’єрі. У квітні 2015-го українець виграє за очками у Браянта Дженнінгса, а в листопаді того ж року програє рішенням Тайсону Ф’юрі.
Hall of Fame – новий проект Sport Arena, в якому ми будемо розповідати про видатних особистостей і найбільш значущих подій українського спорту в його незалежну історію.
