SPORTARENA.com …
«Українська Левиця розповіла про першому після карантину шоу Ліги Жіночого Боксу.
Увечері 1 червня в київському клубі «Атлас» відбулися шість поєдинків Ліги Жіночого Боксу. Шоу було організовано спільно з Sparta Boxing Promotions, які, в свою чергу представили вболівальникам п’ять поєдинків чоловіків-професіоналів, серед яких лише один не завершився достроково.
Дівчата вийшли на ринг перед чоловіками і провели шість поєдинків, за підсумками яких «Українські Леви» з рахунком 4: 2 здобули перемогу над збірною українських міст. З-за карантину турнір пройшов без глядачів, що було дискомфортно для спортсменок. Втім, ніхто не збирався шукати собі виправдань — дівчата виклалися на всі 100%.
Читайте також: Віце-президент women’s Boxing League: «Специфіка жіночого боксу така, що його потрібно побачити наживо»
Одним з найцікавіших поєдинків стала зустріч на рингу «Левиці» Тетяни Петрович і Наталії Мелешко. Петрович виграла одноголосним рішенням суддів.
Тетяна прийшла в бокс пізно — у 17 років. Втім, це не завадило дівчині вже в 22 стати бронзовою медалісткою чемпіонату Європи. За «Украинскых Левиць» Таня поки провела три поєдинки, не програвши ні в одному з них — нічия та дві перемоги. Другу перемогу Петрович отримала саме 1 липня.
— Таня, розкажи, будь ласка, важко було боксувати без глядачів?
— Було б зовсім важко, якщо б не було персоналу, менеджерів, тренерів. У нашому ж випадку в залі були присутні люди, тому це все було не настільки вже шокуюче. Не можу сказати, що було важко. Але відчувався дискомфорт, це правда.
Особливо було не по собі, коли мені або комусь із інших дівчат вдавалося як-то дійсно круто потрапити, або красиво піти — зазвичай в цей час ми чуємо від глядачів гучні видихи або оплески. Але не в цей раз. Але було неймовірно круто повернутися в ринг.
— Як тобі організація і формат шоу? На цей раз все було підлаштовано саме під телетрансляцію. Мабуть, для тебе і дівчат це було трохи незвично?
— Насправді все пройшло чудово. Я хочу подякувати за все організаторів і спонсорів, і думаю, що всі дівчата до мене приєднаються. Особисто мені було дуже комфортно, незважаючи на те, що довкола справді було дуже багато фото та відео-камер. До того ж у нас в програмі були досить ефектні виходи в ринг, і все треба було повторити на репетиціях перед боями по кілька разів. Штучні дим і вогонь, гучна музика, все таке. Але організатори подбали про те, щоб ми відчували себе, як вдома.
Дуже класно, що цей вечір боксу взагалі відбувся, оскільки ми всі розуміємо, які непрості часи зараз. Спорт майже завмер.
— Ти була засмучена, що не вдалося провести міжнародну зустріч? Адже спочатку у суперниць повинні бути дівчата з Німеччини, а потім білоруски…
— Звичайно, не без цього. Завжди цікавіше подивитися на себе на тлі дівчат з інших країн. У них інша школа боксу, плюс це завжди щось нове, адже з дівчатами з України ми багато боксували. Добре знаємо один одного. Однак, що поробиш — правила карантину в цих країнах суворі, ми не можемо ображатися на дівчат за те, що не вони не змогли приїхати.
Але є й інша сторона медалі. Підготовка була кілька неповноцінною через карантин, тому всім нам не дуже хотілося виходити на міжнародному рівні і показувати себе не на 100%.
— Яким за рахунком, це був твій бій за Левиць? Відчуття відрізняються від дебюту?
— Сильно відрізняються. Я тепер значно спокійніше, значно більш врівноважена, більше думаю на рингу. Це був мій третій бій, і я вже був час зрозуміти внутрішню кухню і адаптуватися до дрібниць.
Читайте також: Іванна Крупеня: Кожна дівчина зобов’язана вміти бити «двійку»
Природно, в нашій організації важливий не тільки бокс. Ще треба звикнути до додаткового увазі, зрозуміти, де потрібно посміхнутися, де навпаки показати грізні емоції на камеру, тощо.
— Ти перемогла. Наскільки тобі було важко? Добре знала свою суперницю Наталю Мелешко?
— Знала, хто така Мелешко, і ми жодного разу з нею не мали очних поєдинків. Однак на зборах в національній команді не раз стояли в парах. Знала її стиль, манеру. Було важко насамперед тому, що була велика пауза, знову-таки. Але функціонально все було в порядку Тренер теж сказав, що я виконала всі установки. Тому я в цілому задоволена цим боєм, не тільки в плані перемоги.
— Після своїх виступів ви потім залишилися з дівчатами дивитися бої хлопців. Які враження?
— Чоловіки є чоловіки, тим більше професійні боксери. Нам було дуже цікаво подивитися. Вболівали за всіх, я трохи більше Богдана Штонду — свого одноклубника. Були класні, видовищні поєдинки, з нокаутами. Дуже круто виглядав Слава Скороход, неймовірну витримку проявив Вадим Костючок в поєдинку з Андрієм Ісаковим. Трохи страшно було за Надзира Бакшиева в поєдинку з Арамом Фанияном, коли він впав біля канатів. Добре, що все обійшлося. Принаймні, я сподіваюся на це.
— Наскільки зараз твоє життя змінилася, як спортсменки, внаслідок карантину? Форму вдалося втратити, судячи за твої словами про гарну функціональної готовності?
— Мені, як не дивно, карантин пішов на користь. Я дуже багато бігала, збалансувала за цей час своє харчування. Це для мене було б відпочинком. Працювала і самостійно, і з тренером в парку. Як по мені, то я навіть покращила свою форму.
— Що кажуть керівники проекту, коли наступний бій може бути?
— У нас поки не було таких розмов. Ми орієнтуємося на осінь, але поки рано говорити про дату і суперників. Цим займаються організатори, а ми з дівчатами будемо готові вийти в ринг тоді, коли нам про це скажуть.
— Відчуваєш, що увага вболівальників та ЗМІ до проекту потроху росте? Чи з цим все так само важко?
— Так, це відчувається. Навіть за останнім шоу помітно — дуже багато фотографів, телекамер. Набагато приємніше виступати, коли бачиш такий інтерес до проекту і до нас, дівчат, особисто. Але і на попередньому шоу взимку все теж було круто. Це був особливий вечір, але виходити в ринг за «Українських Левиць» для мене велика честь кожен раз.
