Вайлдер знову повертається. Нового суперника він зобов’язаний перемагати 27 квітня в США відбудеться чергове повернення колишнього чемпіона світу в надважкій вазі за версією WBC Деонтея Вайлдера (43–4–1, 42 КО). Після довгого періоду невдач і поразок Деонтей виходить на опонента, якого зобов’язаний перемагати. А якщо ні, то розмови та питання про продовження кар’єри можна офіційно закривати. Вайлдер давно програє більше, ніж перемагає. Проте ніяк не сприймає реальність Деонтей Вайлдер не перемагав із 2022 року. Проте й до того американець ішов на серії з поразок: двічі поступився Тайсону Ф’юрі в 2020 й 2021 роках. Цей період можна розбити на кілька етапів. На першому Вайлдер вийшов на реванш проти Тайсона Ф’юрі в статусі людини, яка його ледь не нокаутувала. В 12-му раунді першої зустрічі британець пройшов по межі, але піднявся, здобувши нічию. Другий і третій поєдинки не склалися для американця. В другому протистоянні Ф’юрі зруйнував опонента, побивши його без шансів. Вайлдер падав, вставав, страждав. Пішов із рингу після дострокової поразки та з перебитою барабанною перетинкою. Третій бій міг скластися краще. Ф’юрі посередньо готувався, в нього були проблеми в родині та новонароджена дитина, яка після народження впродовж тривалого часу перебувала в лікарні, де був і сам британець. Проте Тайсон переміг і там. Падав і він, але Вайлдер падав двічі. Другий етап – повернення. З ним довго не складалося. Вайлдер відпочивав, заспокоювався, намагався зрозуміти, чого ж він хоче далі. Зрозумів, організував бій – проти Роберта Хеленіуса.
Якраз хороший опонент. У міру жорсткий, але водночас дуже відкритий під усі атакувальні мотиви опонента. Чим і скористався Деонтей: вклав суперника в нокаут одразу ж – у 1-му раунді.
Почасти Деонтей дуже повірив у свою силу та пішов далі. Розмови про його поєдинок проти Ентоні Джошуа знову активізувалися. Це здавалося добрим рішенням, поки Ф’юрі та Усик вирішували, хто з них сильніший.
Фактично боксерам слід було зробити лише одне – перемогти. Вони провели поєдинки в рамках одного вечора. Джошуа розбив Отто Валліна, а от Деонтей програв Джозефу Паркеру. Програв по суті, мало бив, ще й ледь у нокдауні не побував.
Протистояння з Джошуа зруйнувалось, але ще жило згадками про те, що Вайлдер завжди може вдарити. Тому йому потрібне було гучне повернення. Однак Чжан Чжилей мав на це свою думку. Китаєць нокаутував американця та остаточно поховав ідею мегафайту Джошуа – Вайлдер. Так закінчився третій етап повернення.
Все, що робитиме зараз Деонтей, – доводитиме собі, що може. Бо ось ці попередні поразки не могли не похитнути його впевненості в собі. Він майже не бив Джозефа Паркера та не міг влучити по Чжану Чжилею. Хоча китаєць відзначав, що удари американця, коли заходили, відчувалися дуже й дуже болісними. Проте, можливо, віра в себе похитнулася ще тоді, коли Ф’юрі декласував суперника в реванші.
Однак нинішній опонент підібраний добре. Це навіть не Роберт Хеленіус, а гірше. Фінський спортсмен мав габарити, досвід, силу удару. Американець Тайрел Ентоні Герндон – просто боксер. Не габаритний. Зріст, як в Усика – 191 см. Не найдовші руки. Не найтехнічніший чи розумний. Просто сильний чоловік, який навчився боксувати настільки, наскільки дали змогу обставини.
Найгучніший опонент Герндона – Річард Торрес. Американський проспект знищив суперника. Тероризував атаками зі старту, змушував відвертатись і ховатись. У результаті – нокаутував у 2-му раунді.
Додатковий факт: чотири з п’яти поразок Тайрела були достроковими. Ще один бонусом: жодного разу серед цих поразок американець не дістався далі 2-го раунду. Коли суперник справді сильніший, Герндон програє швидко.
Для Вайлдера це добрі новини. Йому потрібен хтось такий. Не дуже рухливий, але фізично сильний. Щоб падіння виглядало красиво, але у відповідь не летіло дуже жорстко.
Хто фаворит?
Складно знайти букмекера, який давав би цей поєдинок. Проте загалом зрозуміло, що Деонтей – явний фаворит. Він програє лише, якщо вже геть зіпсувався. Герндон – не суперник Вайлдеру. Навіть теперішньому після поразок і невдач. Просто це різні рівні. Хай як би було заведено критикувати американця за техніку чи ще щось, варто визнати: як професіонал він хороший боксер. На піку це складний опонент, який уміє не ламатися під тиском і доносити надважкі удари.
Однак навіть не на піку він відчутно кращий за цього суперника. І цей бій потрібен просто для того, щоб зрозуміти, на якому він світі. Бо поразка від такого опонента – це хрест. Тоді варто просто завершувати кар’єру, опікуватися родиною та іншими своїми справами.
Перемога ж може продовжити кар’єру американця. Питання тільки: для чого? Чинних чемпіонів він не потягне. Зустріч із Джошуа зараз не актуальна: Ентоні цікавлять титули, від яких американець ну дуже далеко.
Потрібні грошові поєдинки, але там – величезний ризик. І, якщо Вайлдер не поверне собі впевненості в діях й ударах, робити йому там немає чого. Деонтей точно все ще може вдарити й покласти будь-кого. Проте перебуває на пенсійній межі, де слід вчасно зупинитись. Інакше наслідки можуть бути занадто поганими.
