Українські Отамани: від Шабранського до Усика. Частина 1

Простежуємо, як склалася доля кращих боксерів країни

Всесвітня серія боксу проіснувала сім сезонів (2010–2017), у чотирьох з яких брала участь вітчизняна команда. Лише одного разу українські боксери не виходили до плей-оф, а найкращим результатом стало «срібло» 2013 року. Згадаймо виступи й дальший шлях представників «Отаманів».

«Українські Отамани» брали участь у World Series of Boxing (WSB) із 2013 по 2016 роки. Однак ще до створення нашої команди вітчизняні боксери захищали кольори інших команд. Сергій Дерев’янченко та Віталій Волков – італійської Dolce&Gabbana Milano Thunder, Денис Пояцика – Baku Fires, В’ячеслав Шабранський – LA Matadors. Із них і почнемо.

Сергій Дерев’янченко

На напівпрофесійному рівні спортсмену з Феодосії майже не було рівних. Два сезони поспіль українець був кращим в індивідуальному розряді World Series of Boxing у категорії до 73 кг. Цікаво, що опісля він приєднався не до «Отаманів», а до Astana Arlans із Казахстану. Й нашій команді від «засланого козачка» перепало. На груповому етапі Дерев’янченко переміг Дмитра Митрофанова, а у фіналі – Євгена Барабанова, що допомогло команді з Астани стати чемпіоном WSB.

За весь час у World Series of Boxing Сергій програв лише раз – аргентинцю Брайану Кастано. Після четвертого сезону Світової серії боксу Дерев’янченко перейшов у професіонали. Спочатку кар’єра українця стрімко йшла вгору. Він виграв перші 12 поєдинків і був непереможним чотири роки. Проте в дальших 9-ти боях переміг лише тричі, не здобувши жодного поясу. Востаннє в ринг «Технік» виходив 17 серпня 2024 року, програвши французу Крістіану М’Біллі. Варто зазначити, що бій проти мексиканця Хайме Мунгія в 2023-му було визнано кращим поєдинком року за версією видання Boxing Scene.

Віталій Волков

World Series of Boxing стала піком кар’єри вихованця миколаївської школи боксу. В профі Волков не пішов і в 2012 році завершив свої виступи в складі Milano Thunder. Повернувся до рідного міста, де відкрив власну студію боксу та є першим віцепрезидентом Федерації боксу Миколаївської області.

Денис Пояцика

Пройшов увесь шлях з «Українськими Отаманами» від першого до останнього сезону. В 2013 році був капітаном команди. По закінченні виступів українського колективу почав працювати тренером із боксу в рідному Кременчуці. Однією з причин відходу називається травма руки.

В’ячеслав Шабранський

Уродженець Житомира пішов по стопах Дерев’янченка. В 2014-му перейшов у професіонали, де навіть перевершив Сергія, вигравши 17 перших боїв. У дебютному поєдинку взагалі відправив у нокаут американця Пола Васкеса за 23 секунди. В 7-ми останніх протистояннях – 2 поразки, 4 перемоги й 1 нічия. Вона ж стала останнім результатом Шабранського на професійному рівні. Нині проживає в США та працює тренером із боксу.

Українські Отамани

Тепер перейдемо до виступу та складу команди в її дебютному сезоні у World Series of Boxing. Старт вийшов невдалим. У 2012 році українці поспіль програли Astana Arlans (1:4), German Eagles (2:3) й Milano Thunder (2:3). Далі вийшло виправити ситуацію перемогами з рахунком 4:1 над USA Knockouts і British Lionhearts, однак був погром від казахів – 1:4. Опісля – вдалі реванші з італійцями (4:1) та німцями (5:0). Залишалося провести лише дві зустрічі. Проте до США команда не полетіла через проблеми з візами, діставши технічну поразку. За це ще й 3 очки було знято в турнірній таблиці. Попри це, «Отамани» достроково вийшли до плей-оф, наостанок ще раз перемігши в групі британців (3:2).

Раунд навиліт також складався з двох протистоянь. У чвертьфіналі та півфіналі українці дотримувались однієї тактики: вдома виставляли найкращих, а на виїзді слід було зачепити бодай одну перемогу. Це спрацювало. Домашні беззастережні 5:0 проти Baku Fires у чвертьфіналі та Milano Thunder у півфіналі. Й гостьові поразки 1:4.

Фінал WSB з Astana Arlans сезону-2012/2013, який приймав Казахстан, виявився чи не найзапеклішим в історії турніру. Першого дня перемогли Ломаченко та Усик, однак Гоголєв, Лапін і Барабанов програли. Останній, нагадаємо, поступився якраз українському легіонеру «вовків» Сергію Дерев’янченку. Наступного дня свої двобої забрали Кисліцин, Мітрофанов і Гвоздик. Поразок зазнали Буценко та Архіпенко, поєдинок якого завершився скандалом, адже за суддівськими записами бій Ростислава з Русланом Мирсатаєвим завершився внічию. Проте роздільним рішенням було присуджено перемогу казаху, яка відібрала в «Отаманів» змогу стати чемпіонами. Врешті-решт, рахунок став 6:6, що змусило організаторів призначити додаткове «золоте» протистояння, в якому молдавський представник українського колективу Александр Ришкан не зумів на рівних сперечатися з Багдадом Алімбековим.

Склад команди в сезоні-2012/2013

Микола Буценко

Залишився в аматорах і двічі репрезентував Україну на Олімпійських іграх, де був капітаном боксерської команди. Обидва рази (в Ріо-де-Жанейро й Токіо) програвав перші поєдинки.

Віктор Гоголєв

Сезон-2012/2013 став першим й останнім для боксера з Миколаєва. Опісля зник із радарів.

Іван Ільницький

Завершив кар’єру в 2014 році.

«Звичайно, з боксом я не розлучуся ніколи. Зараз пишу дисертацію, пов'язану з боксом. Навчаюся в аспірантурі вже другий рік. Рік-другий, і, дай Боже, буду кандидатом наук із фізичного виховання. Я планую залишитися в універі. Тренувати й викладати бокс. Шкода, але бажання боксувати вже взагалі немає. До вподоби бути в науці», – розповідав боксер Sport.ua у 2014 році.

Іван досяг мети й став кандидатом наук із фізичного виховання і спорту.

Александр Ришкан

Молдавський спортсмен до 2016 року ще виступав на міжнародних змаганнях, ставав призером європейських першостей. Чим опікується зараз – невідомо.

Денис Беринчик

У 2015-му уклав контракт із промоутерською компанією братів Кличків – К2. За 10 років провів 20 боїв, зазнавши першої поразки лише в останньому поєдинку. 14 лютого 2025 року поступився американцю Кішону Девісу та не зумів захистити титул WBO. В 2021 році в Києві провів бій на голих кулаках із колишнім бійцем UFC Артемом Лобовим. Росіянин, який наразі має ірландське громадянство, відмовився продовжувати двобій після 4-го раунду. На початку 2022 року Беринчик вступав до лав Територіальної оборони.

Павло Іщенко

В червні 2015 року уклав контракт з американською компанією Fight Promotions. У професійному боксі провів 3 поєдинки, всі виграв, однак невдовзі залишився без промоутерів. У 2017-му отримав громадянство Ізраїля. На момент початку повномасштабного вторгнення росії перебував у Херсоні, де, за інформацією різних джерел, перейшов на бік окупантів.

«Павло Іщенко став президентом окупаційної федерації боксу в м. Скадовськ. 2 квітня 2024 року в російському держреєстрі зареєстровано громадську організацію “Херсонская областная федерация бокса”», – зазначав телеграм-канал «Генічеськ ua».

У квітні 2022 року в Instagram зробив допис, що пишається бути «русским». Зараз сторінка боксера в соціальній мережі видалена, а де перебуває сам спортсмен – невідомо.

В’ячеслав Кисліцин

Після «Отаманів» офіційно завершив кар’єру, розставивши всі крапки над «і» в інтерв’ю Sport.ua у 2018 році. Працював тренером із боксу в дніпровському клубі Pride, а в 2022 році вступив до лав ЗСУ.

Василь Ломаченко

З 2013 року перейшов у професійний бокс, уклавши угоду з американською компанією Top Rank. У першому поєдинку завоював пояс WBO, перемігши мексиканця Хосе Гарсію, а вже в другому двобої на профі-рингу програв ще одному мексиканцю – Орландо Салідо. В третьому протистоянні «Лома» за очками переміг американця Гері Расселла та повернув титул. Далі були 12 успішних боїв поспіль й поразка від Теофімо Лопеса. Знову 3 перемоги та програш Девіну Хейні. В травні 2024 року Василь переміг Джорджа Камбососа, взявши пояси IBF та IBO. Наразі майбутнє Ломаченка виглядає туманним.

«Василь почувається добре. Він мав невелику травму спини, але зараз він уже відновлюється та починає тренування. Можливо, через місяць чи два ми матимемо дуже хороші новини – або він повернеться, або завершить кар'єру – поки невідомо», – повідомляв менеджер боксера Егіс Клімас в інтерв’ю «Українській правді».

1 серпня 2022 року на нетривалий час вступав до лав ЗСУ.

Володимир Матвійчук

Полетів на Олімпіаду-2016, однак у першому двобої не здолав представника Азербайджану кубинського походження Лоренсо Сотомайора. Далі перейшов у професійний бокс, де провів 7 поєдинків (4 перемоги й 3 поразки). Зараз – віцепрезидент Київської обласної федерації боксу та менеджер столичного Kiko Boxing Club.

Дмитро Руденко

Провів один сезон в «Отаманах», опісля боксував в Україні та в рф. Далі переїхав до москви, де також опікувався кікбоксингом. Із 2022 року про нього немає будь-якої інформації.

Іван Голуб

У 2014 році уклав контракт із промоутерською компанією DiBella Entertainment. На професійному ринзі провів 22 поєдинки, зазнавши лише одну поразку: 30 червня 2017 року програв за очками американцю Джамонтею Кларку. Іван володів поясами WBC–USNBC, WBC–NABF та IBF–USBA у напівсередній вазі. Останній бій Голуб проводив у 2022 році. Зараз проживає в США, де працює тренером.

Їздив на Олімпіаду до Ріо-де-Жанейро, де в першому поєдинку програв французу Крістіану М’Біллі. З 2017 року на профі-рингу. Лише в останньому поєдинку зазнав першої поразки, поступившись британцю Хамзі Ширазу в двобої за титул WBC. До цього були 13 перемог й 1 нічия. Володіє поясом WBO.

Олександр Стрецький

Переїхав до Польщі, де в 2016 році розпочав і невдовзі закінчив професійну кар’єру. Зараз продовжує проживати в Польщі, працює тренером із боксу.

Євген Барабанов

У 2017 році виступав на чемпіонаті Європи та чемпіонаті світу. На континентальній першості здобув бронзову медаль. Після того був півфінал Європейських ігор-2019 і дворічна дискваліфікація в 2021-му за порушення антидопінгових правил.

Олександр Гвоздик

На рік пізніше від Ломаченка уклав угоду з Top Rank. Виграв стартові 17 поєдинків у профі, зазнавши першої поразки від росіянина Артура Бетербієва в 2019 році. Далі були 3 перемоги та знов поразка. Цього разу від американця Девіда Бенавідеса. Через 10 місяців, а саме 19 квітня 2025 року Гвоздик повернувся в ринг і нокаутував представника США Ентоні Голловея. Тепер Олександр може знов спробувати повернути титул WBC.

Сергій Лапін

У 2016 році репрезентував Крим на чемпіонаті рф з боксу, а рік по тому в росії виграв міжнародний турнір і розпочав професійну кар’єру з перемоги в москві над Артаваздом Маргаряном. Далі повернувся до України, де ввійшов до команди Олександра Усика. Зараз – спортивний директор Усика та разом з Олександром співзасновник блокчейн-платформи Ready to Fight.

Денис Солоненко

Один із тих, хто не зумів дістатися нагород на Олімпійських іграх у Бразилії. У 2019 році завершив кар’єру.

«Я не займаюся боксом вже четвертий рік, через травми. На правому біцепсі двічі порвалися сухожилля. В руці – 6 титанових гвинтів. Тому доктор заборонив боксувати. Проте я підтримую фізичну форму й зараз готуюся до першого в житті марафону. Дебютую або у Вінниці, або в Києві. Не просто почав бігати, а вирішив опікуватися цим видом спорту з науковим підходом», – розповідав Солоненко сайту «20 хвилин» у 2023 році.

Денис повернувся до Вінниці де став головним спеціалістом відділу олімпійських видів спорту управління спорту та рухової активності Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації.

Анатолій Антонюк

З 2014 року проживає в рф, де дебютував та майже відразу закінчив кар’єру на професійному ринзі. З початком повномасштабного вторгнення почав їздити по Криму та брати участь у різних боксерських заходах як запрошений гість.

Ростислав Архипенко

Не зумів вибороти ліцензію на Олімпійські ігри-2016, після чого був спаринг-партнером Олександра Усика. Що робить зараз – невідомо.

Виграв усі 6 поєдинків у складі «Отаманів» і 25 вересня 2013 року уклав контракт із К2 Promotions. А далі – легендарні 23 перемоги поспіль і статус одного з найкращих боксерів у історії.

Абсолютний чемпіон світу в першій важкій вазі (2018–2019) та важкій вазі (2024), чемпіон світу в першій важкій вазі за версіями WBO (2016–2019), WBC (2018–2019), IBF (2018–2019), WBA (Super), (2018–2019), пояс авторитетного журналу The Ring (2018–2019), чемпіон світу у важкій вазі за версіями WBO (2021–т. ч.), IBF (2021–2024), WBA (Super) (2021–т. ч.), WBC (2024–т. ч.), IBO (2021–т. ч.), пояс журналу The Ring (2022– т.ч.).

Найкращий професійний боксер року, за версією спортивних журналів Sports Illustrated (2018; 2024) і The Ring (2018; 2024), Асоціації журналістів Америки (BWAA) (2018) й спортивного телеканалу ESPN (2018).

Володар нагород «Подія року» (2021; 2024), «Раунд року» (2024), за версією журналу The Ring.

Перший та єдиний боксер в історії, який об'єднав усі чотири титули чемпіона світу в першій важкій вазі. Перший та єдиний боксер в історії, який захистив беззаперечний титул чемпіона світу в першій важкій вазі.

Крім боксу, виступав за футбольний клуб «Полісся» (Житомир) на Winter Cup у Туреччині, який проводився з 3 по 12 лютого 2022 року.

Дебютував у кіно в спортивно-драматичному фільмі «Правило бою», який вийшов на екрани в 2017 році. Усик зіграв самого себе в епізодичній ролі. В 2018-му Олександр озвучив персонажа в українському 3D-анімаційному фентезі «Викрадена принцеса: Руслан і Людмила». Поточного року не екрани вийде американська спортивна драма Smashing machine, де українець зіграє роль бійця змішаних єдиноборств Ігоря Вовчанина.

З 2022 року Усик – амбасадор платформи United24, співзасновник блокчейн-платформи Ready to Fight і засновник благодійного фонду Usyk Foundation.

Віктор Вихрист

Перейшов у профі лише в 2020 році. По завершенні виступів «Отаманів» у WSB виграв чемпіонат Європи-2017 і Європейські ігри-2019. На професійному ринзі – 14 перемог та 1 поразка. В 2013 році поступився технічним нокаутом кубинцю Дайнієру Перо. Останній бій Вихрист проводив 5 квітня 2025 року, де в німецькому Постдамі за очками переміг американця Райделла Букера.

Дмитро Руденький

Провів єдиний бій у складі «Українських Отаманів», після чого продовжував виступи на аматорському рівні. В 2015 році потрапив до скандальної історії із побиттям подружжя в Умані. Історія закінчилася тим, що боксера відпустили.

За непідтвердженою інформацією, з 2017 року став військовослужбовцем і працював у прикордонній службі.

Далі буде…

Ігор ЯВКІН