Усику час йти на пенсію. Зараз – ідеальний момент

Для чого залишатися ще?

19 липня в Лондоні на арені «Вемблі» 38-річний українець Олександр Усик утретє став абсолютним чемпіоном світу з професійного боксу. Перемога в реванші над Даніелем Дюбуа зробила з нього 2-разового абсолюта в надважкій ваговій категорії. Український боксер каже, що не збирається зупинятись. І воно б добре, але складно знайти причину, чому йому потрібно продовжувати боксувати.

Усик переміг всіх. А тих, із ким не боксував, переміг час

Переходячи з крузервейту до надважкого дивізіону, Усик розглядався спільнотою, як міцний претендент, але навряд більше. Його опозиція – велика та сильна, а він – не більший за того самого Холіфілда. Навіть менше, якщо враховувати ту саму вагу.

Проте все спрацювало, й Усик переміг усю опозицію, з якою зустрічався. Та домігся всього можливого в цій категорії.

Переходячи до нової для себе категорії, Усик мав трьох потенційних опонентів серед тих, хто міг би змагатись із ним за велич: Деонтей Вайлдер, Ентоні Джошуа й Тайсон Ф’юрі. Всі троє так чи інак мали пояси. Хтось – раніше, хтось – у момент, коли Усик змінив вагу.

Першим опонентом став Ентоні Джошуа. Його Усик переміг двічі, забравши пояси WBO, WBA та IBF у хевівейті. По тому українець ще й захистив титули в реванші. Тим часом Тайсон Ф’юрі змагався з Вайлдером за пояс WBC.

Деонтей дуже довго ним володів. Зараз мало хто згадує, що Вайлдер – у списку найдовготриваліших чемпіонів у історії хевівейту. Американець програв пояс саме британцю, який за цей час встиг побити його двічі й одного разу здобути нічию, вирвавшись із нокауту на останніх секундах першого двобою.

Усик побив і Ф’юрі – причому теж двічі. В першому поєдинку став абсолютним чемпіоном. У другому дав шанс самовпевненому британцю, який у результаті програв Олександру ще впевненіше, ніж у першій зустрічі.

Тож зі списку побито двох. Ще один – Деонтей Вайлдер, самоусунувся. Його зруйнувала історія з Ф’юрі. Він припинив вірити в силу свого удару, а повернення не складалися. Не склались і досі, адже американець усе ніяк не повернеться, хоч і намагається. Можливо, Деонтей більше не матиме великих поєдинків. Проте головне, він більше не є цікавим опонентом для Усика.

Вайлдера переміг час і конкретний суперник. До того ж усі розуміли, що єдиний шанс Деонтея на перемогу – побити українця достроково. У будь-якому іншому разі він не мав би шансів перепрацювати Олександра. А тепер це питання і не порушується загалом.

Усик переміг ту саму опозицію, про яку казали, що вона для нього близька до нездоланної. Завелика, засильна та загабаритна, занадто потужний удар має. Все це пішло не за загальним планом. А Олександру тут більше нема чого доводити, адже він не просто переміг усі ці загрози, а й підтвердив свої ж результати.

Чи потребують фанати третього бою проти Ентоні Джошуа? Враховуючи те, що він може й не повернутися до рингу та серйозно каже про двобій проти Джейка Пола, – ні. Чи потребують фанати третього бою проти Тайсона Ф’юрі? Враховуючи те, що він перебуває на пенсії та вже кількараз то повертався до боксу, то знову йшов відпочивати, – ні.

Щодо Вайлдера й так усе зрозуміло.

Жоден бій проти чинної молоді не має сенсу. Це або нецікаві персонажі, або не готові бійці

Серед можливих суперників для Усика на дальший бій називають кілька імен. Раніше їх було на одне більше – в списку був і Даніель Дюбуа. Проте британець програв достроково в реванші ще раніше, ніж у першій зустрічі.

Список доволі короткий: Джозеф Паркер, Агіт Кабаєл і Мозес Ітаума. Й із жодним із них протистояння не є повноцінно цікавим. Пройдемо по кожному.

Мозес Ітаума. Молодий британець, якому всього 20 років. Перемагав Ділліана Вайта, Демпсі Маккіна та Маріуша Ваха. Жоден із цих боїв не був повноцінним – суперники падали вже у 1–2-му раундах.

Мозес банально неготовий до такого поєдинку. Про це каже й сам Ітаума, коли після нокауту Вайта заявив, що поки що не заслужив на такий двобій. Йому слід готуватись і тестуватись, а до того часу Усик уже точно буде на пенсії.

Агіт Кабаєл. Гарний боксер, доволі молодий, але вже готовий до серйозних боїв. Мабуть, найгучніша перемога – над Чжаном Чжилеєм. Китаєць до того моменту не програвав достроково, але був побитий німцем. Перед цим падали й інші гарні суперники, як той самий Френк Мартін. Однак це німець, бій із котрим не продаси у Великій Британії. А саудити зацікавлені лише в поєдинку проти Мозеса Ітауми. Великого боксу в Німеччині немає вже дуже давно.

Джозеф Паркер. Був чемпіоном світу, згодом пройшов складний шлях. Має найкращий рекорд серед усього списку, й до того ж йому всього 33 роки. А ще це – офіційний претендент на Усика. Та знову ж таки, це – новозеландець. Так, доволі відомий у Великій Британії, але стадіон з ним не продаси, а фінальний бій у кар’єрі Усика має бути масштабним. У Новій Зеландії є бокс, але чи достатньо серйозний це масштаб для Олександра, щоб саме там завершувати кар’єру? Дуже й дуже суперечливо.

Слід вміти йти вчасно. Й цей час настав

Усику настав час спинитися. Він не квапиться домовлятись із Джозефом Паркером – заявляють про травму та прохання до WBO щодо відтермінування перемовин. Можливо, так і є, але й інші причини виключати не варто.

Паркер – гарний боксер і небезпечний суперник. Проте це не боксер для останнього поєдинку в кар’єрі. Першочергово, не боєць, з яким можна заробити.

Кабаєл узагалі поза списком, бо доведеться віддавати пояси та начебто уникати Паркера. Як й Ітаума. Просто не залишилося, з ким битись.

Усик домігся всього. Побив усіх, завоював усі пояси декілька разів. Настав час увійти в історію. Піти красиво й головне, вчасно.