Рецензія Льва Кравціва на один із головних поєдинків року 14 вересня в Лас-Вегасі відбувся боксерський поєдинок, який велика кількість фанатів та експертів називала головним протистоянням року. 35-річний абсолютний чемпіон світу в другій середній ваговій категорії мексиканець Сауль Альварес (63–3–2, 39 КО) зустрівся з 2-разовим абсолютним чемпіоном світу 37-річним американцем Теренсом Кроуфордом (42–0, 31 КО). Сауль не впорався з боксерськими навичками суперника, й навіть габаритів і ваги, про які казали всі, виявилося замало.
Перед боєм усі казали про перевагу Альвареса в габаритах. Проте її не було
Перехід через дві категорії вгору – це, звичайно ж, небезпечна річ. Причому взагалі не важливо, хто стоятиме навпроти, якщо це боксер із топової десятки категорії.
Теренс Кроуфорд пішов далі. Він змінив категорію та вийшов одразу проти її лідера. Зустрівся із Саулем Альваресом, який перед цим двічі підіймався до напівважкої вагової категорії і вів перемовини щодо титульного двобою в крузервейті.
Всі довго та багато казали про те, наскільки ж великий Сауль Альварес. Казали, що він давно боксує в цій категорії і тому має перевагу. А також про те, що Теренс не впорається з настільки високим пресингом настільки сильного суперника.
Опісля було зважування, і боксери показали однакову вагу. А, враховуючи зріст і розмах рук Кроуфорда, він узагалі не виглядав таким уже й маленьким. Навіть навпаки.
Проте все одно знайшлись аргументи саме щодо габаритів американця. Казали, що чинник ваги виявиться з часом. Після половини бою начебто Кроуфорд сповільниться, і тоді Сауль візьме своє.
Чи можна сказати, що експерти не мали рації? Ну, дивлячись на результат поєдинку, так. Проте, всі розумні після події. За фактом же це все лунало логічно, допоки бійці не опинились у ринзі.
В перші чотири раунди все виглядало так, неначе Альварес узагалі не знає, що йому робити. Він намагався переслідувати суперника, але повсякчас діставав відсіч. Були й одиничні удари, й комбінації. Дуже багато – в ціль.
Проте надто перейматися не було сенсу. Не так складно добре стартувати, як підтримувати те, що почав. Тримати темп і битись із суперником, який уже зрозумів, що він може робити проти тебе та що ти плануєш робити з ним.
У 5-му раунді здалося, що так воно й буде. Канело почав працювати ще активніше та виграв раунд. Та лише здалося. За кілька хвилин Альварес уже знову ганявся за суперником і намагався влучити. Американець маневрував і бив-бив-бив назустріч.
Дивно було дивитися на Сауля Альвареса, який просто не знає, що робити. Він змінює свої підходи до суперника, атакує, захищається. Намагається бути сильним або ж бути технічним. І щоразу виявляється або гірше, або в ситуації, де він не може застосувати свої навички, бо Кроуфорд не дає.
На чемпіонські раунди Канело мав би виходити з думкою про нокаут і дострокову перемогу. Може, так і було – ми цього не знаємо. Проте ми цього й не побачили. Альварес ганявся за Кроуфордом, але нічого не виходило. Навіть, коли суперник закривався в куті чи біля канатів, Теренс не виглядав разюче погано. Скоріш, на рівних. Або навіть краще – залежно від епізоду.
Чиста, спокійна та одностайна перемога Теренса Кроуфорда. Історична перемога – тепер він абсолютний чемпіон світу в трьох вагових категоріях. А це не виходило навіть в Олександра Усика, який ставав таким чемпіоном тричі, але в двох дивізіонах.
Що тепер?
Сауль Альварес точно продовжить боксувати. Йому 35 років, він ще має три, а то й більше років кар’єри, якщо забажає. Здається, що бажає, бо каже про це. Й бо має домовленість з Туркі Аль аш-Шейхом про поєдинки. Той має сумарно заплатити йому близько 100 мільйонів доларів США. Серйозні гроші, так.
Мексиканець начебто не дуже засмутився, що програв. Може, через те, що ще серед бою зрозумів, що шансів не так уже й багато.
А от щодо Кроуфорда не зрозуміло нічого. Він ще старший за мексиканця і став абсолютом у трьох категоріях. Що ще робити? Щоправда, з таким боксом можна що завгодно.
Один із варіантів – Хамза Шираз, який збирався претендувати на Канело Альвареса й у попередньому бою тут побив Едгара Берлангу. Чи піде на це американець, незрозуміло, адже це небезпечний і дуже великий опонент.
Є варіант піднятися до напівважкої ваги й побити там Дмитра Бівола. Різниця в 3 кг усього, але суперники теж занадто великі. Навряд американець на таке піде.
Спуститися вниз для зустрічі з Джароном Еннісом – цікаво, але титулів на кону не буде. Максимум, один. А Кроуфорду потрібно більше.
Виходить, що варіантів не дуже багато, але начебто й іти зарано. Залишається сподіватися на Туркі Аль аш-Шейха, його ідеї і саудівській гаманець.
