Чи не найулюбленіше питання журналістів до Василя Ломаченка стосується його переходу в професіонали. Тепер, як на мене, це питання мало би вимерти. Вимерти, принаймні, до завершення Олімпіади в Лондоні. Тепер і в аматорах можна заробити на гідне існування. Скажімо, чемпіон світу отримує стипендію у розмірі 12 тисяч гривень, а олімпійський чемпіон – 15 тисяч. Дзінзірук, Сидоренко, Котельник мені казали, що якби в їхні часи були такі стипендії, вони б не переходили в професіонали. Якби не було нашій державі важко, все рівно стараються забезпечити наших спортсменів, виділяють їм квартири, земельні ділянки.
Утримує наших боксерів-аматорів від переходу в професіонали і колектив, в якому вони готуються, виступають. Вони перемагають, відчувають, що роблять хорошу справу. Це ж не жарт, перемогти в командному заліку чемпіонату Європи чи здобути високі місця на ще крупніших турнірах. Успіхи ж об’єднують.
Щиро кажучи, інколи в мене закрадається думка самому спробувати свої сили в професіоналах. На одному рівні людина довго триматися не може. Звісно, хочеться долучитися до ще гучніших успіхів нашої збірної на Олімпіадах, чемпіонатах Європи чи світу. Але професіональний бокс – це новий виклик, цікаво було б взяти боксера і зробити з нього чемпіона світу. Хоча є і свої нюанси. Якщо переходити в «профі», то в хорошу компанію, із хорошими умовами праці. А працювати в компанії, яка не «веде» боксера, а так, вряди-годи влаштовує йому бої, не хочу.
Професійний бокс мене приваблює ще і в тому плані, що тут більше шансів на успіх. Добре підготував боксера, налаштував його, зробив із підопічного Пакьяо і суперник нікуди не дінеться. З Котельником розмовляв стосовно його бою із Аміром Ханом, Андрій визнав, що не правильно визначили тактику на бій. А так, 12 раундів велика дистанція, упродовж якої більше шансів продемонструвати свою перевагу над опонентом.
Зізнаюся відверто, конкретних пропозицій стосовно переходу в професіонали ще не було. Але якби такі з’явилися, то не знаю чи погодився. Хіба спершу потренувати когось, покрутитися біля таких серйозних фахівців, як, скажімо, Емануель Стюард. А далі було б видно, чи мені підходить робота із професіоналами. Та й власники серйозних конюшень знають, що не кожен тренер із аматорського боксу зможе добре робити свою роботу в професіоналах. Згадайте, того ж наставника Василя Жирова, який перебрався зі своїм підопічним в Америку, два роки там відпрацював, а потім його відправили додому. Хоча Олександр Іванович Апачинський є серйозним тренером, в цьому я впевнений. Але в професіоналах він не зміг виправдати сподівань промоутерів Жирова. Той же Олександр Повєткін тренувався довгий час під керівництвом Валерія Бєлова, якого я не погано знаю. Цього тренера пам’ятаю добре ще з часів роботи в товаристві «Трудові резерви», він входив в Центральну раду. Багато часу Бєлов працював у збірній Радянського Союзу. З Повєткіном він працював у професіоналах близько двох років, а потім менеджери Олександра змінили йому тренера.
Це свідчить про те, що тренеру із любительського боксу в професіоналах потрібен час на адаптацію. Можливо, варто почати із самого початку, з «нуля», проявити себе, підготувати одного, двох, трьох…
Взяти ту ж німецьку компанію «Універсум». Там працює Фріц Здунек, який зробив кар’єру ще в любителях. Міхаель Тімм його учень. Обоє особливих висот в професіоналах не досягли. Здунек досі біля Віталія Кличка крутиться, але ефект не той. Він нічого особливого з Віталіком не зробив, Кличко-старший як був сам по собі, так і залишився. Демонструє він досі свої навики із любительського боксу. А ви подивіться, як переробив Володю Кличка Емануель Стюард. Такі тренери мають свої секрети, свою лінію. Аби стати хорошим тренером в професіоналах, потрібно добряче попрацювати. Тому, якщо надійде пропозиція, буду добре думати над своїм рішенням, зважувати усі "за" і "проти". Хотілося б попрацювати, але не все просто, це серйозна справа.
Годі про серйозне. Хочу усіх вас привітати із Різдвом Христовим!
Куті вам смачної,
Коляди гучної,
Щасливого Різдва
І на весь Рік добра!
Христос народився!
